%AM, %10 %341 %2013 %07:%Май
Зарплата зростає, а безробіття - стоїть на місці
Днями ознайомився зі свіжими статистичними даними на сайті Укрстату, згідно з якими спостерігається зростання середньої заробітної плати в Україні.
Наприклад, якщо в 2012 р. розмір середньої зарплати становив 3026 грн., То за три місяці цього року її розмір склав 3080 грн. Хоча зростання за фактом слабкий, але в порівнянні з минулим роком помітний. З чого б це раптом. Адже в умовах перенасиченості ринку праці України повинна спостерігатися протилежна тенденція. Хоча в ЗМІ прослизає інформація про скорочення кількості безробітного населення. Сперечатися не будемо. У порівнянні з березнем, минулого місяця кількість безробітних скоротилася на 18 тис. чол. Але що змінює 18 тис. проти 571 тис. офіційно не працевлаштованих громадян. А враховуючи, що за минулий рік кількість безробітних становила 506 тис. чол., То ситуація і зовсім погіршилася. І це не рахуючи незареєстрованих безробітних, остаточна чисельність яких до кінця невідома. Особливо безробіття характерна для осіб які не мають і роки досвіду роботи. У "чорний список" потрапили військові та працівники промислових підприємств, яких скоротили без права на пенсію. Особливо згубно відбивається тенденція на випускниках вузів, які до цих пір не можуть знайти роботу, навіть не за фахом. Представників останньої групи безробітних в Україні не менше 20%.
Виходить парадоксальна ситуація. Зарплата зростає, а безробіття стоїть на місці, не рахуючи тенденційних коливань. Питання в іншому. Що впливає на такого роду ситуацію. Все гранично просто. В Україні вкрай низька плинність кадрів у більшості сфер трудової діяльності. Можна почути з вуст працівника відділу кадрів далеко не одного промислового підприємства, фірми або державної установи України, про те, що "вакантних місць немає". І це стосується не тільки столиці та обласних центрів.
У такому випадку, хто ж тоді затребуваний у середньостатистичного роботодавця? Враховуючи те, що найбільш працездатне населення поповнює ряди безробітних. Здогадатися не складно. Це пенсіонери та особи зі стажем понад 30 років, яких в Україні не менше ніж молодих фахівців. Логіка керівників комерційних підприємств, установ та організацій проста. Навіщо набирати новий штат з числа вчорашніх студентів або молодих фахівців, якщо набагато простіше утримувати і працювати з обмеженою кількістю досвідчених фахівців, професіоналів у своїй справі. І немає нічого поганого в тому, що більшість пішло на пенсію. Головне віддача і результат. При цьому будь-який новоспечений пенсіонер не проти і сам ще попрацювати пару трійку років. Однією пенсією ситий не будеш. У результаті вимальовується наступна картина. Роботодавець трохи підвищує зарплату досвідченому працівнику "за вислугу" років, що порівняно з майбутньою пенсією солідна сума. У той час як молодий спеціаліст зацікавлений у стабільному кар'єрному зростанні з поступовим збільшенням зарплати. "Простіше тримати одних і тих же осіб і платити їм ту ж саму зарплату, ніж навчати вчорашніх студентів і думати про їх кар'єрному та фінансовому зростанні" - скаже будь-який "навчений" життєвим досвідом керівник. Тимчасова безробіття, таким чином, перетворюється на структурну. Враховуючи те, що разом із зарплатами збільшується і розмір допомоги по безробіттю, самі безробітні втрачають стимул до працевлаштування. Особливо це стосується низькооплачуваних працівників, які втратили роботу і задовольняються 1194 грн. з держбюджету. Ну а амбітна українська молодь, спрямовується в країни ЄС, де гарантований стабільний дохід, вищий за український прожиткового мінімуму. Навіть на брудній роботі і для нелегальних мігрантів. Ну а вкрай непопулярні сектора економіки, включаючи сільське господарство, дрібну торгівлю, ЖКГ, де плинність кадрів вкрай висока, поповнюються за рахунок мігрантів з країн пострадянського простору, Африки та Азії, яким не вдалося успішно мігрувати в ЄС. Ось вам і пояснення парадоксу. Для когось структурне безробіття і незначне підвищення зарплат - економія коштів і доходів підприємства. А от для демографічної ситуації, як показує практика, від цього не легше.
Микола Гольбін, Universal Assistance, переклад ЮТК
Виходить парадоксальна ситуація. Зарплата зростає, а безробіття стоїть на місці, не рахуючи тенденційних коливань. Питання в іншому. Що впливає на такого роду ситуацію. Все гранично просто. В Україні вкрай низька плинність кадрів у більшості сфер трудової діяльності. Можна почути з вуст працівника відділу кадрів далеко не одного промислового підприємства, фірми або державної установи України, про те, що "вакантних місць немає". І це стосується не тільки столиці та обласних центрів.
У такому випадку, хто ж тоді затребуваний у середньостатистичного роботодавця? Враховуючи те, що найбільш працездатне населення поповнює ряди безробітних. Здогадатися не складно. Це пенсіонери та особи зі стажем понад 30 років, яких в Україні не менше ніж молодих фахівців. Логіка керівників комерційних підприємств, установ та організацій проста. Навіщо набирати новий штат з числа вчорашніх студентів або молодих фахівців, якщо набагато простіше утримувати і працювати з обмеженою кількістю досвідчених фахівців, професіоналів у своїй справі. І немає нічого поганого в тому, що більшість пішло на пенсію. Головне віддача і результат. При цьому будь-який новоспечений пенсіонер не проти і сам ще попрацювати пару трійку років. Однією пенсією ситий не будеш. У результаті вимальовується наступна картина. Роботодавець трохи підвищує зарплату досвідченому працівнику "за вислугу" років, що порівняно з майбутньою пенсією солідна сума. У той час як молодий спеціаліст зацікавлений у стабільному кар'єрному зростанні з поступовим збільшенням зарплати. "Простіше тримати одних і тих же осіб і платити їм ту ж саму зарплату, ніж навчати вчорашніх студентів і думати про їх кар'єрному та фінансовому зростанні" - скаже будь-який "навчений" життєвим досвідом керівник. Тимчасова безробіття, таким чином, перетворюється на структурну. Враховуючи те, що разом із зарплатами збільшується і розмір допомоги по безробіттю, самі безробітні втрачають стимул до працевлаштування. Особливо це стосується низькооплачуваних працівників, які втратили роботу і задовольняються 1194 грн. з держбюджету. Ну а амбітна українська молодь, спрямовується в країни ЄС, де гарантований стабільний дохід, вищий за український прожиткового мінімуму. Навіть на брудній роботі і для нелегальних мігрантів. Ну а вкрай непопулярні сектора економіки, включаючи сільське господарство, дрібну торгівлю, ЖКГ, де плинність кадрів вкрай висока, поповнюються за рахунок мігрантів з країн пострадянського простору, Африки та Азії, яким не вдалося успішно мігрувати в ЄС. Ось вам і пояснення парадоксу. Для когось структурне безробіття і незначне підвищення зарплат - економія коштів і доходів підприємства. А от для демографічної ситуації, як показує практика, від цього не легше.
Микола Гольбін, Universal Assistance, переклад ЮТК
Опубликовано в Библиотека юриста
Последнее от юрист Кизима И.В.
- Резонансне рішення суду щодо виправдання ухилянта. Виправдовувальний вирок. Зіньківський районний суд Полтавської області
- Воровство гуманитарки в Запорожье и не только. Верещак обьясняет
- Чи можна обходити закон
- Клиенты адвоката зачастую сами себе злейшие враги. Клієнти адвоката найчастіше самі собі найлютіші вороги
- Продать – дарить – завещать квартиру если владелец за границей. Договор дарения. Доверенность на дарение