Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%AM, %13 %242 %2013 %04:%Май

Азартні ігри з державою

Оцените материал
(2 голосов)
Чому у своїй власній державі ми не відчуваємо себе захищеними. Чому ми не маємо жодних реальних прав. Чому в нашій країні не працює міліція, прокуратура, суд. Чому державних службовців цікавить тільки одна наша проблема - чи є у нас гроші. Тому що все це - природний стан правової системи України.
Шекспір сказав, що життя - це театр. Але життя скоріше схожа на гру. А головне у грі - правила. Гра, у якої немає правил не потрібна ні гравцям, ні глядачам. Правила гри в соціальному світі - це закон, який інституціоналізує структуру суспільства і відбуваються в ньому. Функціонування закону забезпечується державою. Держава це об'єктивація права.

Що таке закон. Це права одних і кореспондуючі їм обов'язки інших. Без обов'язків немає прав. А без відповідальності немає обов'язків. Тому правова норма не забезпечена санкцією - це декларація для дурнів.

Чому в нашій країні панує повне безправ'я її громадян. Тому що в ній панує абсолютна вседозволеність і безвідповідальність тих, хто повинні виконувати обов'язки, спрямовані на реалізацію наших прав. Але наша держава не є державою, тому що воно не забезпечує функціонування закону. Наш закон не є законом, тому що він не містить санкцій за його порушення. Вірніше він є законом для нас, але не є таким для держави. Для нього закон - це всього лише правила гри в одні ворота.

Але це всього лише ті мінімальні зручності,
які необхідні при нашій розумовій роботі.
Оруелл Джордж, «Скотний двір».

Правила гри. Всі дії нашої держави спрямовані не на виконання соціальних функцій, а на створення умов для матеріального збагачення розрізнених корпорацій державних чиновників.

Цьому є об'єктивна причина. В Україні немає нафти і газу. Тому, джерелом великих грошей є безпосередньо населення, у якого потрібно ці гроші забрати, а потім поділити. Цим пояснюється те, що в нашій країні замість багатих бізнесменів є тільки багаті чиновники. Результат досягається: по-перше, шляхом культивування корупції, по-друге, шляхом фіскальної акумуляції максимальних матеріальних благ з метою їх привласнення.

Слід розуміти, що українські закони не призначені для виконання. Вони пишуться для того, щоб їх неможливо було дотриматися і когось змусити їх виконати. Внаслідок цього кожна людина в нашій країні перебуває в стані перманентного правопорушення з метою наявності необхідності постійно сплачувати хабарі.

Друга стаття доходів пов'язана з фіскальними перегинами. Потрібно зібрати з народу грошей стільки, щоб вистачило і на себе, і щоб на казенній службі жилося красиво. Тому не сподівайтеся на ослаблення податкового тиску. Не думайте, що в парламенті тиснуть на кнопки просто так. Подумайте самі, якщо скасують ПДВ, то як гроші з вашої кишені потраплять у чужий?

Джокер. Можливість отримання грошей від хабарів і «бюджетного процесу» безпосередньо залежить від чинного законодавства. Тому поки політики і чиновники отримують свої гроші, законодавство буде таким, яким воно має бути, щоб вони їх отримували. Не секрет, що в рукаві у держави знаходиться будь-яка карта, за яку проголосує 226 депутатів. А голосують вони за себе. Відгодовуємо-ріжемо. Виводимо з тіні - забираємо, ложим в кишеню. Розвиваємо спрощену систему, вбиваємо. Залучаємо іноземні інвестиції, експропрііруя. Укладаємо права податкової служби в доступні для огляду кордону розуму, потім назад. При бажанні можна фіскальну систему підправити прямо в законі про бюджет, і плювати на ст.ст. 1, 3, 7 Закону «Про систему оподаткування» та ст. 27 Бюджетного кодексу. Козирна то карта так і пре.

Кому має, всім прощаю. Якщо для всіх звичайних громадян і підприємців законодавство передбачає найжорстокіші санкції, то простір для прояву совісті осіб, наділених владою, нічим не обмежені. Підприємець, який порушив фіскальні обов'язки, виплачує державі 10 НМДГ за затримку подачі декларації + до 50% податкового зобов'язання за послугу ДПС за його нарахуванню + 50% податкового зобов'язання за «Великі Розміри» + до 50% податкового зобов'язання за затримку сплати + 200% за відсутність попередньої сплати податку. Всього 350% + 10 НМДГ + звичайно пеня. Після цього держава залишить вам ліжко, два рушники і три пари взуття. І це при податковому навантаженні, яку будь осудна людина назве безглуздою. Вибір простий: все це або наповнення тіньового бюджету.

Зворотною стороною медалі є життя слуг народу. Розуміння її своєрідності служить Закон «Про боротьбу з корупцією», згідно з яким за корупційні дії, включаючи умисне невиконання обов'язків по боротьбі з корупцією, настає адміністративна відповідальність від 15 до 100 НМДГ. З цього випливає, що за ступенем суспільної небезпеки наша держава прирівнює корупцію до самогоноваріння. Закон України «Про боротьбу з корупцією» є хартією вольностей хабарників і навчальним посібником про те, як правильно їй займатися. Наша держава настільки мило, що для зручності отримання хабарів, передбачило відповідальність за їх дачу. Це щоб хабарникам працювалося спокійніше: нехай ті, хто дають, знають, що вони нічим не краще, а якщо метушитися будуть - нехай їм прокурори пояснять що до чого.

У нашій державі створено і функціонує механізм тотальної відсутності відповідальності держави та її чиновників за заподіяну ними шкоду. Немає жодного закону, що регулює діяльність державних органів, де передбачалася б конкретна відповідальність посадових осіб. Скрізь написано: «несуть відповідальність згідно з чинним законодавством». Ну а в законодавстві жодної відповідальності немає. Якщо чиновник своїми діями або бездіяльністю завдасть шкоди, то згідно з нормами цивільного права, відповідальність несе не він, а державний орган, в якому він працює. Сам же чиновник, згідно з трудовим законодавством, відповідає лише в межах однієї місячної зарплати, навіть якщо заподіяна їм збиток обчислюється мільярдами.

Сама держава захищено не гірше своїх служителів. У Конституції (ст.ст. 13, 56) і Цивільному кодексі (ст.ст. 167, 1173 - 1177) є норми, в яких йдеться, що держава несе відповідальність за незаконні рішення, дії або бездіяльність держорганів та їх посадових осіб, а також, що держава бере участь у цивільних відносинах нарівні з іншими учасниками, і всі суб'єкти права власності рівні. Однак, якщо ви спробуєте застосувати ці висловлювання, скоро настане розуміння того, що вони є досить дотепною брехнею. Адже для того, щоб притягнути до відповідальності державу треба спочатку дізнатися, в особі якого органу воно приймає на себе відповідальність. У ста тисячах нормативних актів про це нічого не сказано, а якщо вірити Конституції, це не то Президент (ст. 102), не те Верховна Рада, а то й зовсім народ (ст. 13). Навіть якщо гроші будуть стягнуті судом, ви їх не отримаєте. Адже вони знаходяться на казначейських рахунках, правила стягнення з яких визначені спеціальним Порядком, при уважному вивченні якого стає зрозумілим, що примусове списання насправді є добровільним, а добровільно ваші претензії в свій кошторис ніхто вписувати не збирається. І не кажіть мені про Конституцію і ст. 25 Бюджетного кодексу.

Майно нашої держави є заповідним. Хочете посперечатися, тоді ось вам загадка. У ст. 174 Цивільного кодексу сказано, що держава відповідає за зобов'язаннями всім своїм майном, крім майна, на яке не можна за законом звертати стягнення. Однак у ст. 73 Господарського кодексу написано, що унітарні підприємства за державу не у відповіді. Але згідно ст. 141 Господарського кодексу, майно, передане держпідприємствам їм не належить, а залишається у державній власності. От і скажіть мені тепер (а краще - доведіть в нашому суді), що це за майно і чи можна його продавати за борги держави. Рекомендую також згадати про мораторій, встановленому законом від 29.11.2001 р. № 2864-III, щодо якого Конституційний Суд пояснив, що рівність різних суб'єктів права власності має нерівне значення і що якщо і є обов'язкове до виконання рішення суду, то ніхто не перешкоджає його виконанню після того, як спочатку рак на горі свисне, а потім мораторій скасують.

Суддівство. Слід чітко розуміти, що дорога в правова держава - це дорога до суду. Наші судді, на відміну від інших чиновників, як мінімум мають класичну освіту, в силу чого елементи поваги до соціального порядку якщо не проявляються в житті, то хоча б завжди ховаються в якомусь підсвідомості.
Проблема в іншому. Тим хто може купувати суд, навіщо потрібен суд, який не можна купити?

Згідно з нашим законодавством, замах на державного діяча, працівника правоохоронного органу, суддю передбачає відповідальність більш сувору, ніж за порушення прав інших громадян. Наші чиновники мають отримувати підвищені пенсії, додаткові блага. То може і відповідальність вони повинні нести посилену. Як ми вже знаємо, вони так не вважають.

Ні наша держава, ні державні службовці ні за що не відповідають. Вони можуть робити все, що захочуть, і це закріплено нашої правовою системою. Тоді скажіть мені, як громадянин у нашій країні може мати якісь права. Точніше, де - у прокуратурі, суді, податковій службі? Чого варті ваші права, якщо їх попрання з метою наживи наш закон оцінює в 17 грн. штрафу?

Як ми можемо домогтися того, щоб у нас були права? У нас будуть права, якщо у когось буде відповідальність. Відповідальність приймають у Верховній Раді, а застосовують у прокуратурі. Навіщо нам вибирати депутатів і президента, які не можуть забезпечити в'язницями тисячу чиновників на рік? Немає юридичної відповідальності, не голосуйте, нехай буде хоча б політична. Може тоді права з'являться.

П. 17.1.1-17.1.3, 17.1.6, 17.1.7, 17.1.9 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III

Див. напр. ст. 22, 23 Закону «Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності», ст. 154 Земельного кодексу, ст. 23 Господарського кодексу, ст. 10 Закону «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», ст. 29 Закону «Про приватизацію державного майна»

Порядок примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затверджений Наказом Держказначейства України від 05.10.2001 р. N 175

«Примусове списання (стягнення) коштів загального фонду державного бюджету проводиться органом Державного казначейства в межах асигнувань на поточний рік, передбачених у затвердженому кошторисі доходів і витрат, планів використання бюджетних коштів одержувачів, але за наявності на відповідних реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунках та рахунках інших клієнтів коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації »

Див листа Вищого господарського суду від 27.06.2001 р. № № 01-2.2/165 і 01-2.2/166

Рішення Конституційного Суду України від 10.06.2003 р. № 11-рп/2003


Олег Сикорський, координатор TC REM Navigator, переклад ЮТК

Прочитано 1868 раз

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×