Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%PM, %05 %590 %2013 %13:%Авг

Єдине правосуддя

Оцените материал
(3 голосов)
Програма "Єдиний правосуддя" формулює концепцію формування єдиної централізованої уніфікованої судової системи на основі єдиного процесуального регулювання з метою підвищення доступності та якості правосуддя в Україні.
ЗМІСТ:

1. Цілі програми
2. Історичний аналіз
3. Єдина судова система
4. Єдиний процесуальний закон
5. Доступність і якість правосуддя
6. Етапи реалізації програми


1. Цілі програми

Програма "Єдиний правосуддя" формулює концепцію формування єдиної централізованої уніфікованої судової системи на основі єдиного процесуального регулювання з метою підвищення доступності та якості правосуддя в Україні.

Ключовими аспектами програми є: єдина системи правосуддя, єдине уніфіковане процесуальне законодавство, система моніторингу якості правосуддя, доступність судових процедур, ефективний перегляд неправосудних судових рішень, персональна відповідальність суддів.


2. Історичний аналіз

Радянська система народних судів 1917 реформувала неефективну децентралізовану імперську систему загальних, світових і станових спеціалізованих (духовних, комерційних, військових, адміністративних, морських та ін) судів. Єдина уніфікована система народних судів забезпечила швидку і ефективну трансформацію правової системи та зміцнення правопорядку.

Для адміністративного регулювання господарських відносин у державному секторі економіки СРСР з 1922 р. формуються відомчі арбітражні комісії. Органи арбітражу, будучи розпорядчим інститутом відомчих систем управління загальнодержавною власністю, що не були уповноважені на рішення публічно-правових спорів з загальногромадянської процедурі судочинства, і не розглядалися в якості публічного судового органу.

Уніфікована судова система СРСР з єдиною вертикаллю народних судів і двома основними процесуальними актами - Цивільно-процесуальним та Кримінально-процесуальним кодексами, надійно забезпечувала стабільність правової системи і стійкість державної влади навіть в екстремальних умовах кардинальних політичних перетворень і військових конфліктів початку-середини XX століття.

Але з 1991 р. в Україні отримали розвиток тенденції, спрямовані на руйнування і децентралізацію судової влади. У 1991 р. арбітражі отримали статус публічних судів. При цьому вони не були введені під дію загального процесуального порядку, а отримали окреме процесуальне регулювання і утворили відокремлений судове формування з власним касаційним судом. У 1996 р. в Україні був створений конституційний суд, який також отримав окреме процесуальне регулювання. При цьому питання конституційного права були вилучені з ведення загальногромадянської судової системи, а доступ громадян до конституційної юстиції виявився обмежений. У 2005 р. була створена ще одна судова підсистема адміністративної юрисдикції. Адміністративні суди також почали діяти поза загальним процесуального порядку з окремим процесуальним регулюванням і власним касаційним судом. Розпад судової системи посилила "судова реформа 2010 р.", яка фактично позбавила громадян права на касаційне оскарження судових рішень у судах усіх юрисдикцій.

До 2013 року Україна відмовилася від усіх раніше досягнутих інститутів і процедур єдиної централізованої загальногромадянської судової системи. Україна повернулася до системи станово-спеціалізованих судів зразка 1864 з усіма притаманними їй вадами, такими як безвідповідальність суддів, неефективність правосуддя, корупція, дискредитація і параліч судової системи та правового регулювання. Якість судочинства різко погіршився. В ізольованих і неконтрольованих системах спеціалізованих судів:
- Погіршилася якість правосуддя і зросла непередбачуваність судових рішень;
- Знизилася кваліфікація суддів внаслідок вузької спеціалізації, втрати орієнтації в суміжних галузях права та універсального погляду на систему правового регулювання;
- Накопичилися протиріччя в застосуванні різними судами одних і тих же правових актів внаслідок волюнтаристських внутрішньовідомчих підходів;
- Сформувалася закрита внутрішньокорпоративна система бюрократичних і корупційних зв'язків;
- Знизилася доступність правосуддя внаслідок різного регулювання судочинства чотирма окремими процесуальними актами;
- Знизився контроль над судами і посилився свавілля внаслідок організаційної та процесуальної розрізненості судових відомств, наявності відомчих перегородок, використання відомчих роз'яснень для відходу від відповідальності корумпованих суддів;
- Зросли недоцільні матеріальних витрати на утримання нефункціональних судових відомств і бюрократичного апарату.

Таким чином, децентралізація і спеціалізація судової системи спричиняє зниження ефективності та якості правосуддя. Висока ефективність і якість правосуддя досягаються централізацією і уніфікацією судової системи.


3. Єдина судова система

Ефективна судова система повинна бути централізованою, уніфікованої і прозорою. Судові функції повинні бути зосереджені в єдиній судовій системі загальногромадянської юрисдикції з єдиним процесуальним регулюванням. Повноваження цієї судової системи повинні поширюватися на всі правовідносини в державі поза всяких спеціальних або виняткових юрисдикцій.

Система загальногромадянських судів повинна функціонувати у складі трьох судових рівнів: місцевих судів - апеляційних судів - верховного суду. Верховний суд має бути наділений розширеними повноваженнями у всіх сферах застосування права, включаючи питання конституційної юрисдикції.

Прозорість і якість правосуддя, громадський контроль над судовою системою повинен забезпечуватися єдиної Інформаційної системою моніторингу правосуддя (ІСМП). Ця інформаційна система повинна містити:
- Тексти всіх судових рішень;
- Відомості про оскарження і перегляд судових рішень;
- Персональні результати роботи кожного судді (кількість прийнятих, оскаржених і скасованих рішень).

Показники ІСМП повинні служити підставою для оцінки ефективності роботи судової системи, прийняття рішень про відповідальність суддів, оплаті праці, пенсійне забезпечення. ІСМП має бути відкритою для вільного доступу громадян.


4. Єдиний процесуальний закон

Існування кількох функціонально і структурно однорідних процесуальних актів не є виправданим. Єдина судова система має функціонувати на основі єдиного процесуального акта - Кодексу судочинства України. Цей процесуальний документ має передбачати єдиний порядок судочинства по всіх категоріях правовідносин у державі (цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних, конституційним), з урахуванням деяких особливостей судочинства за спеціальними правовідносин.

Кодекс судочинства повинен бути однозначним і коротким (не більше 500 статей на 200 аркушах). Максимальна ефективність повинна досягатися вчиненням найменшої кількості процесуальних дій. Юридичні процедури, складні для розуміння або виконання пересічним громадянином (юридичний аналіз, збір спеціальних документів тощо) повинні бути виключені.

Ключовим аспектом єдиного правосуддя є перехід кримінального процесу на загальні принципи позовного провадження. Переважним видом провадження у кримінальних справах повинно стати приватне звинувачення. Держава, в особі прокурора, вправі подавати позов на захист недієздатних і незаможних громадян, а також у суспільно значущих випадках і з тяжких злочинів (крадіжка, шкода здоров'ю, вбивство). У менш значущих випадках громадянин повинен нести тягар захисту власних прав самостійно. Для отримання державної підтримки у кримінальному переслідуванні громадянин повинен звернутися до суду з відповідним позовом. Суд надає позивачу повноваження на збір доказів, пошук винного і проведення інших необхідних дій. Ці повноваження громадянин може реалізовувати: 1) самостійно, 2) з допомогою суду, 3) за допомогою державного слідчого органу, 4) за допомогою приватних розшукових (детективних) контор. Відповідач у кримінальній позовом повинен мати можливість захищатися від обвинувачення, зберігаючи свою свободу, недоторканність, соціальний стан і особисту гідність. Він повинен бути убезпечений від будь-якого насильства з боку позивача або держави. Арешт, взяття під варту, порушення особистої недоторканності та інші заходи примусу не можуть застосовуватися ні до кого, крім випадків затримання злочинця на місці вчинення тяжкого злочину - до з'ясування його особи. В якості подальшого запобіжного заходу, суд може обмежити пересування або вчинення певних дій відповідачем. Порушення такого судового припису рівнозначно визнанню провини і тягне негайне задоволення первісного позову, визнання відповідача винним у вчиненні інкримінованого злочину і призначення відповідного покарання без подальшого судового розгляду справи. Такий порядок судочинства повністю убезпечує громадянина від будь-якого насильства і свавілля з боку держави, якщо він не ховається від суду. У разі приховування від суду відповідач підлягає відповідній мірі покарання і примусу як той, чия вина вже встановлена судом.

Судовий розгляд у всіх правовідносинах (цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних, конституційних), здійснюється за загальними універсальними правилами і стадіях судочинства:

1. Стадія подачі позову. На цій стадії позивач подає до суду позов з викладенням позовних вимог та підтверджують його правоту доказів. Суд зобов'язаний прийняти до розгляду кожен позов без винятку, залучити до участі у справі відповідача, ознайомити його із змістом позову та надати йому час для спростування позову. На цій стадії суд може видати спеціальний припис, яким: по цивільній справі - вжити заходів щодо забезпечення позову; по кримінальній справі - обмежити пересування або вчинення певних дій відповідачем.

2. Стадія спростування позову. На цій стадії відповідач може подати до суду спростування позову з викладенням заперечень і доказів, що відкидають обгрунтованість позову. Суд зобов'язаний долучити спростування позову до виробництва, ознайомити з ними позивача, і перейти до збору доказів, заявлених позивачем і відповідачем.

3. Стадія збору доказів. На цій стадії суд, спільно з позивачем і відповідачем, зобов'язаний зібрати і дослідити докази на вимогу позивача, відповідача, а також за власною ініціативою з метою встановлення істини у справі. Суд зобов'язаний витребувати документи, оглянути речові докази, організувати проведення експертиз, допитати свідків. Кожний доказ має підтверджуватися показанням свідка під присягою.

4. Стадія судового розгляду. На цій стадії суд оцінює позов і спростування позову, зібрані докази, а також аргументи і доводи позивача і відповідача.

5. Стадія винесення рішення. На цій стадії суд виносить рішення, яким задовольняє або відкидає позов. Залежно від характеру позову (цивільний, господарський, адміністративний, кримінальний, конституційний), суд стягує майно, наказує здійснити належні дії, призначає покарання, дає тлумачення конституції або закону. За цивільних відносин винний виплачує суму позову у подвійному розмірі. По кримінальних відносинам винний виплачує суму позову у п'ятикратному розмірі. Сума судових витрат стягується з сторони, що у подвійному розмірі. Свідкам, збрехав суду, призначається покарання відповідно до тяжкості злочину, щодо якого вони збрехали.

6. Стадія перевірки рішення. Обов'язок вищестоящого суду здійснити апеляційну, касаційну, наглядову перевірку судового рішення має бути безумовною, а повноваження щодо скасування неправосудних судових рішень - необмеженими.

7. Стадія виконання рішення. Судове рішення має виконуватися беззастережно. У разі невиконання рішення, суд негайно призначає покарання за злочин проти правосуддя без жодного окремого судового розгляду.


5. Доступність і якість правосуддя

Доступність правосуддя - це ефективна судова захист громадянина на основі простих і зрозумілих судових процедур, незалежно від рівня юридичної підготовки, майнового стану та інших соціальних відмінностей.

Якість правосуддя - це безперервний контроль і всебічна перевірка законності та обгрунтованості кожного проголошеного судового акта та забезпечення невідворотною скасування кожного неправосудного судового рішення.

Доступність правосуддя забезпечується наступними механізмами:
- Простота і ефективність судових процедур. Громадянин повинен володіти можливістю здійснювати будь процесуальну дію в довільній формі - як це йому зручно чи як це йому доступно. Встановлення фактичних і правових обставин у справі в повному обсязі - є обов'язком суду.
- Неприпустимість відмови у судовому захисті. Суд не має права відмовити в розгляді позову, апеляційної, касаційної, наглядової скарги громадянина. Обов'язковому розгляду підлягає кожен процесуальний документ, поданий громадянином, незалежно від його форми, змісту і ступеня обгрунтованості.
- Обов'язок суду встановити істину. Суддя несе персональну відповідальність за встановлення об'єктивної істини і правильне застосування закону з кожного розглянутого їм справи.
- Ефективність перевірки судових рішень. Суд апеляційної, касаційної і наглядової інстанції зобов'язаний самостійно і безпосередньо встановити істину у справі. Частковий або формальний перегляд справи не допускається.
- Оплата судових витрат після розгляду справи. Ніхто не зобов'язаний оплачувати судові витрати заздалегідь аж до моменту винесення законного і обгрунтованого рішення по справі.
- Неприпустимість обмеження представництва. Кожен громадянин має право вільно обрати довірена особа для допомоги і сприяння в суді - поза всяких законодавчих, адміністративних, судових та інших обмежень.


Якість правосуддя забезпечується наступними механізмами:
- Кадровою політикою. Судді можуть як призначатися, так і обиратися. Основне значення має механізм періодичної вибракування і покарання некваліфікованих суддів. При функціонуванні Інформаційної системи моніторингу правосуддя (ІСМП) ця задача легко вирішується шляхом щорічного аналізу результатів роботи суддів та щорічного звільнення 10% суддів з найгіршими результатами роботи в кожному суді країни без виплати зарплат і пенсій.
- Персональною відповідальністю суддів за прийняті рішення. За завідомо неправосудне судове рішення суддя повинен нести підвищену кримінальну відповідальність. За неправильне судове рішення суддя повинен нести повну матеріальну цивільно-правову відповідальність на загальних підставах (Judex litem suam facit). Суддя має право відмовитися від розгляду складного для нього справи, передавши його іншому судді.
- Системою ефективної оплати праці. Зарплата судді повинна складатися з мінімальної фіксованої ставки і премії, що нараховується залежно від кількості правильно розглянутих справ (співвідношення скасованих та нескасованих рішень).
- Системою перегляду та скасування незаконних судових рішень. Право громадянина на апеляційний, касаційний та наглядовий перегляд судового акта є безумовним. Верховний суд має бути наділений необмеженими повноваженнями з перевірки і скасування неправосудних судових рішень (в тому числі власних) без обмеження термінами і процесуальної формою на підставі скарг, протестів, звернень та з власної ініціативи (касаційний перегляд, наглядовий перегляд, повторний перегляд, плановий перегляд, позаплановий перегляд, надзвичайний перегляд та ін.)
- Незалежністю суддів. Суддя зобов'язаний бути незалежний від імунітетів і привілейованого статусу. Суддя повинен користуватися загальними гарантіями закону, судової захистом і нести відповідальність на загальних підставах.


6. Етапи реалізації програми

Етапи реалізації програми забезпечують безперервність функціонування реформованих судових інститутів і спадкоємність процесуальних процедур.

Етап 1 - Скасування Господарського процесуального кодексу України, Адміністративного процесуального кодексу України, Закону України "Про Конституційний Суд України". Розгляд господарських, адміністративних, конституційних справ за універсальними правилами цивільного судочинства.

Етап 2 - Ліквідація Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Конституційного Суду України. Передача розширених касаційних повноважень і повноважень у сфері конституційної юстиції Верховному Суду України.

Етап 3 - Впровадження єдиної Інформаційної системи моніторингу правосуддя (ІСМП).

Етап 4 - Звільнення 10% суддів з найгіршими результатами роботи в судах усіх юрисдикцій.

Євген
Осичнюк, юрист, переклад ЮТК



Прочитано 2125 раз

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×