Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%AM, %30 %377 %2021 %08:%Дек

Ще раз про обхід закону

Оцените материал
(2 голосов)

 

Ось кілька прикладів. Спочатку – життєвий. Припустимо, є об'єкт, перебування на якому є небезпечним. Він обгороджений стіною, при вході стоїть вартовий та знак: вхід заборонено. Хтось хоче туди потрапити. Що може зробити? Правильно, перелізти через огорожу. Коли його спіймають, постає питання, чи допустив він порушення чи ні. Він упиратиме на те, що під знак «не входити» не входив, а написи на паркані про те, що не можна перелазити, не було. А коли його відпустять і напишуть, що перелазити теж не можна, він почне перелітати на повітряній кулі, забиратися через підкопи тощо. Треба тлумачити заборону не буквально, а за змістом. У разі проникнення – той результат, який хотіли заборонити, написавши «не входити». Отже, не можна ні вповзати, ні влітати, ні вбігати тощо.

Другий приклад, правовий, заснований на судовій практиці. Є конструкція – переважне право покупки. Мета закону зрозуміла - не допустити відшкодування відшкодування частки або іншого об'єкта в обхід власника права переважної покупки. Але закон обмежив формально лише продаж. Чи має за інших видів відчуження працювати право переважної покупки? Верховний Суд роз'яснив у 2005 р. (інформаційний лист № 102), що право переважної покупки продовжуватиме працювати і в тому випадку, якщо, наприклад, частка не продається, а передається в порядку відступного (тобто вже є борг перед якоюсь особою) , Який рахунок погашення даного боргу передається частка). Інакше вийшов би обхід закону з одночасним порушенням інтересів володарів переважного права.

Третій приклад. На початку 90-х існувала заборона на те, щоб іноземці виступали покупцями підприємств вітчизняної авіаційної промисловості у процесі їхньої приватизації. Майже відразу було придумано найпростіший механізм обходу. Акції підприємств купував не іноземець, а вітчизняний комісіонер, який діє в його інтересах. Як відомо, комісіонер діє від свого імені, і, отже, саме він є покупцем у угоді. Президія ВС ухвалила визнати таку купівлю нікчемною як спрямовану на обхід закону.

Один шановний мною цивіліст, вчений і практик, Георгій Голубов, який брав участь у підготовці багатьох законів у 90-х, казав: ми, мовляв, кілька людей розробників, зараз норму напишемо, але потім уся країна думатиме, як її оминути. І рано чи пізно знайдеться геній, який вигадає обхід.

Історія свідчить: це загальний шлях розвитку права. Вигадується абстрактна норма, яка встановлює заборону для окремих осіб заради суспільного блага (досить нечисленні випадки), а потім хтось вигадує ситуацію, яка не підпадає під норму. Потім закон закриває лазівку. І ситуація повторюється. У результаті виходить споконвічна проблема боротьби щита та списа, або, якщо хочете, добра та зла. І ось добро (або щит) придумало собі хорошу підмогу - норму про обхід закону. Ця норма дозволяє закрити проміжок часу (іноді дуже значний) між тим, як вигадано обхід, і тим, як факт обходу констатований державою і вжито заходів щодо доповнення закону. Як ми розуміємо, дуже рідко перша ж судова справа, в якій виявлено обхід закону, призводить до констатації цього факту. Іноді цей термін обчислюється роками. І ніхто ніколи не вважав негативного ефекту від цього проміжку.

Як закривається цей проміжок? З допомогою суддівського розсуду. Суд може сказати, що обхід ви, громадяни, придумали, але він не досягає своєї мети. Навіть без внесення змін до закону. Звичайно, це не перешкоджає подальшій зміні закону, щоб настала повна правова визначеність.

Подібне характерно не тільки для нас, а й для Австрії, Німеччини, Швейцарії, Іспанії, Італії, Нідерландів, Франції... Різниця лише в тому, що в законодавстві одних країн норма, що забороняє обхід закону, міститься прямо, а в інших виводиться судами та наукою шляхом тлумачення закону (наприклад, у Німеччині). Зараз у нас пропонується з другої групи перейти в першу, тобто замість заборони обходу закону, що передбачається, закріпити прямо виражений. Саме для любителів нормативного ставлення до права, які вважають, що й чогось у нормі не прописано, цього не існує.

Пояснивши власне ставлення до проблеми обходу закону, хотілося б зупинитися на низці аргументів Олександра Муранова, який щиро, на наш погляд, вірить у неприйнятність конструкції «обходу закону», у те, що вона спричинить більше зла, ніж допоможе зробити добра.

Він пише, що «поняття «обхід закону» розповсюджують на спроби скористатися текстом закону «як він є», знайти області, на які він не розповсюджується, і затвердити свою свободу». Іншими словами, йдеться про право суспільства чи його окремих представників скористатися неякісним законом. Саме скористатися (добре слово запропонував Муранов). Хоча, мабуть, зрозуміло, що законодавець мав на увазі. Але ж він прямо не сказав? Тож скористаємося цим! І тут настає час для ідеологічного протистояння. Стверджувати свою свободу, на наш погляд, треба десь ще, а не у справі обходу закону.

Далі Олександр Муранов дивується: треба ж, «ВАС за допомогою поняття «обхід закону» також отримає право визначати, що є сенс закону, тобто почне конкурувати і з КС, і з парламентом». У вустах професійного юриста це звучить, скажімо, цікаво. Що ж, суди не повинні з'ясовувати сенсу закону? Навіщо тоді люди в судах, питається? Давно час комп'ютери поставити. Їх уже навіть у шахи грати навчили. Вирішуватимуть казуси. Ну так, Росія поставить черговий експеримент, тому що ніде у світі це навіть на думку нікому поки не спадало і скрізь у світі саме суди займаються тлумаченням закону. Можливо, автор висловить цю ідею у респектабельному закордонному юридичному виданні? З великою цікавістю почитав би відгуки.

Чомусь у всіх гріхах Муранов звинувачує ВАС. Він прагне розширити повноваження арбітражних судів і набути якомога більшу свободу в правозастосуванні, а обхід закону – лише один із засобів, що використовуються на шляху до досягнення поставленої мети. Звідки цей висновок та чим він підтверджується? Тим, що деякі судді та працівники апарату ВАС брали участь у підготовці змін ЦК? Але там були і викладачі вишів, і науковці, і адвокати. Чому саме ВАС? Більше того, чому думку окремих службовців ВАС ми приписуємо всій вищій судовій інстанції?

У жодному разі не згоден з думкою про те, що «посилення дискреції судів, що тягне за собою невизначеність і нестабільність в обороті, є одним з найважливіших мінусів зміни ЦК». Світові тенденції – інші. У Німеччині та Франції роль судової практики надзвичайно сильна, а то й визначальна. Ні Цивільне укладання Німеччини, ні Цивільний кодекс Франції читати без коментаря, в якому згадується судова практика, просто неможливо. Про Великобританію та США взагалі не треба нічого говорити, мабуть, навіть не юристи знають, що їхні правові системи ґрунтуються на судовому прецеденті.

А ми лаємо вітчизняний кодекс за зростання суддівського розсуду, боїмося суддівського свавілля та підозрюємо всіх суддів відчайдушно. Геніальний підхід, а головне перспективний. Саме він, мабуть, сприяє зростанню правосвідомості, довіри до судової системи та законослухняності у громадян. Може, спробуємо якось по-іншому?

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×