Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%PM, %21 %937 %2015 %21:%Май

Міфи про приватизацію

Оцените материал
(3 голосов)
21.05.2015 року я прийняв участь у програмі Остапа Дроздова "Прямим текстом" Приватизація по-новому. На жаль моє включення з Києва у львівській студії було не тривалим, до того ж, низька швидкість Інтернету не дозволили включитися у дискусію з самого початку. А тому я вирішив підготувати цю статтю та відеозамітку і сказати те, що хотів сказати і що потрібно було б сказати


Особисто я почувши, що нова хвиля приватизації не жарт і не марення нашого сені і петі дуже засмутився. Засмутився над тим, що переді мною постала ясна перспектива - як з нас, громадян України, народу, співвласників національного багатства, природних ресурсів, роблять рабів і це не для красного слівця. Загроза очевидна.



Пропоную вашій увазі міфи та їх спростування, які найчастіше і найсильніше піарить можновладна верхівка щоби збити з пантелику громадян України і переконати у правильності курсу на велику доприватизацію недокраденого.

 
Міф 1. Держава не може бути ефективним власником. А відтак без приватизації не обійтися

 Це видумали і поширюють ті, хто бажає купити (вкрасти) за безцінь власність у народу. Адже саме вони доводять до зубожіння і банкрутства державні підприємства, через протиправне, недолуге законодавство і менеджмент розбазарюють державні (народні) статки щоби потім розвести руками, як Яценюк: «потрібно продавати, бо крадуть».

А в мене питання: «а  навіщо він на своїй посаді знаходиться і отримує у народу високу зарплату, має великі статки. Хіба не для того щоби охороняти та прирощувати національне багатство?

І аргумент другий. А чому не здати ці підприємства в управління. Пропоновані до розприХватизації підприємства можна здавати для прикладу в управління приватних структур, а не у їх власність. Під пильним оком громади.

Згідно зі ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителе¬ві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).



Тому, громадяни України, не вірте в цей міф.

Міф 2. Коли приймали ст. 13 Конституції переплутали державний суверенітет з цивільним правом власності, в результаті виникло подвійне право власності громадян як приватних власників, для прикладу, на пай (іншу земельну ділянку) і право Українського народу, для прикладу, на землю

 Для початку хотілося б сказати, що деякі псевдонауковці в теорії права виводять окремо державну власність, комунальну і власність Українського народу. Зроблено це навмисне щоби запудрити простим людям мізки.

 І колективна власність, і комунальна є різновидом власності Українського народу. Оскільки за часів УРСР була загальнонародна (державна) власність, яка потім існувала поряд з приватною як державна та комунальна. І комунальна власність, за законом України «Про власність» рахувалася до 2004 року (вступу в дію ЦК України) як різновид державної (ст. 31 ЗУ «Про власність»). От така ґенеза видів прав власності в Україні.

 У громадянина земельна ділянка (пай) - приватна власність. А власність Українського народу - це державна і колективна власність.

До того ж, ділянку у приватні руки, в межах норм безоплатної приватизації, надати громадянину  - це святе. А річки і озера і т.п.,  обгороджувати парканами (прихвачувати і приватизувати) - зась. Бо саме це і є власність Українського народу.

Тому питання у суспільному значенні того чи іншого об’єкта для всіх, громадян України (народу України).

 Якщо візьмемо приклад з видобуванням газу, то тут теж немає чого газове родовище віддавати в приватні руки, бо воно має велике суспільне значення і в силу чого є власністю всього народу.


В той же час, заводик (невеликий) з переробки або очищення цього продукту може бути у власності приватній.

 Тобто, лише якусь незначну частину власності громадянин має право отримувати у приватну власність, про те аж ніяк у приватній власності не можуть перебувати річки, озера, газові та інші родовища.

 Тобто, мова має йти і увага звертатися на значення того чи іншого об’єкта для суспільства, всього народу.

До того ж, ще до Конституції України про національне багатство говорила Декларація про суверенітет.

 Згідно Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року «Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України… Весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений  на  території України, є власністю її народу,  матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і  духовних потреб її громадян. Декларація є основою для нової Конституції, законів України.

 Тому приймаючи Конституцію ніхто нічого не напутав з цією статтею. А головне – наша Конституція одна з прогресивних у Європі та світі.


Міф 3. Якщо зараз і продадуть по низькій ціні виставлене на приватизацію майно, то потім, як прийде нова влада за все прийдеться доплатити

 

Цей міф спрямований на те, щоби приспати суспільство, хоча є обманом вже в силу того що виправдовує і намагається легалізувати велику приватизацію.


Міф 4. Противники приватизації національного багатства сповідують комуністичні ідеали пропонують повернути 1917 рік

 Це не повернення у 1997 рік, до комунізму. Адже комунізм заперечував вщент приватну власність. Нормальна ж, соціально спрямована українська держава, працюючи як надбудова для забезпечення належного і достойного існування Українського народу (громадян всіх національностей) має і зобовязана мати у своїй власності і під контолем національне багатство і через його експлуатації/споживання забезпечувати високі соціальні стандарти для своїх громадян.

 Саме це багатство і є в розумінні Конституції гарантуванням безкоштовної освіти, медицини, пенсій і т.п.

 При цьому, у всьому світі не менш четверті всієї власності належить державам. І лише в Україні державної власності залишилось 10%. І це також планується до розпродажу, а вірніше до розкрадання.

  Міф 5. Приватизація правомірна

 Юридичний аналіз законодавства від 1990 року до цього часу показує:

- виключними власниками національного багатства, що було загальнонародною (державною власністю) за ст.10 Конституції УРСР станом на 1990 р. (на момент проголошення Декларації про державний суверенітет), були 52 млн. українців;

-  24 жовтня 1990 року  законом  УРСР  “Про зміни і доповнення до Конституції (Основного Закону) Української РСР" N 404-XII було зупинено дію ст.10 Конституції УРСР про загальнонародну (державну) власність до набрання чинності нової Конституції (тобто до 13.07.1996 року);

-   стаття 170 Конституції УРСР встановлювала: "Всі закони та інші акти державних органів України видаються на основі і відповідно до цієї Конституції.

Тому з 24.10.1990 року і до 14.07.1996 року всі нормативно-правові акти про приватизацію, у відсутність норм Конституції - фіктивні, так само, як і псевдо-приватизація.

А згадані закони, і пропагована ними філософія розкрадання національного багатства, чинні на даний час.


Ігор Кізіма, магіст права з державного управління та місцевого самоврядування


Последнее изменение %AM, %24 %235 %2015 %04:%Май

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×