О нас http://ut.kiev.ua Tue, 04 Oct 2022 17:46:06 +0000 Joomla! - Open Source Content Management ru-ru Хрещатик переименовать на честь Бати Лихолита - героя АТО и командира Айдар. Тест на отсутствие присутствия мозгов http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1899-hreschatik-pereimenovat-na-chest-bati-liholita-geroya-ato-i-komandira-aydar-test-na-otsutstvie-prisutstviya-mozgov.html http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1899-hreschatik-pereimenovat-na-chest-bati-liholita-geroya-ato-i-komandira-aydar-test-na-otsutstvie-prisutstviya-mozgov.html Подпишите петицию.
Хрещатик надлежит переименовать на честь Бати Лихолита - героя АТО и командира Айдар. И просто хорошого человека. так как ему удалось сделать то, что до селе не удавалось никому - победить Печерский районный суд.
Кто согласен - делись этой статьей со своими друзьями. Чтоб про нашу идею узнало как можно много людей. Это безошибочный тест на поцреотство и на отсутствие присутствия мозгов
Игорь Кизима, активист операции "АнтиприХватизация"

{youtube}sVOihqE_F-o|600|450{/youtube}


]]>
0965454033@ukr.net (юрист Кизима И.В.) О нас Wed, 13 Jul 2016 03:50:43 +0000
Гройсман проговорився...Правда таки вилізла з нього...ВІДЕО http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1847-groysman-progovorivsyapravda-taki-vilizla-z-nogovideo.html http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1847-groysman-progovorivsyapravda-taki-vilizla-z-nogovideo.html Язик мій - ворог мій. Так і є. Бо правду важко сховати. І час від часу правда виходить на зовні.
Аналізуючи мимовільну 5-секундну обмовку Гройсмана, хочеться відзначити, що це є нічим іншим як визнанням того факту, що під час псевдоприватизації 90-років, як говорить сам Гройсман, у нас все вкрали. У нас - в Українського народу, громадян України. І продовжують цей процес. Таке саме вони хочуть ще утнути з українською землею.

Я дуже серйозно поставився до цієї обмовки, бо тут він обмовився правдою. А відтак, якщо вони (привладні бариги, які з часів незалежності одні й ті ж самі) вчинили і продовжують вчиняти злочини. І прекрасно розуміють, що грабують Український народ, громадян України.

Приєднуйтеся до операції "АнтиприХватизація"

Ми в Фесбук https://www.facebook.com/groups/1628825767348263/

Ми ВКонтакті https://vk.com/club28634838

Ми в ютубі  https://www.youtube.com/channel/UC6I5FaJuWkXgEgPteppaGQA

{youtube}BAeJIMAOMJg|600|450{/youtube}


]]>
0965454033@ukr.net (юрист Кизима И.В.) О нас Tue, 29 Mar 2016 05:52:31 +0000
Що від нас приховує Порошенко http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1645-scho-vid-nas-prihovue-poroshenko.html http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1645-scho-vid-nas-prihovue-poroshenko.html

Демократія – це баланс інтересів, і в першу чергу економічних. Існує об’єктивний макроекономічний показник, що характеризує цей баланс інтересів – співвідношення доходів 20% найбагатших громадян країни і 20% найбідніших її громадян.

Тобто, мова йде про те, у скільки разів доходи 20% найбагатших громадян перевищують доходи 20% найбідніших громадян країни. В країнах Євросоюзу середній показник співвідношення доходів становить 4,8 до 1-го. у Швеції 3,5 до 1-го, в Португалії 7,3 до 1-го. Для порівняння, у Мексиці співвідношення доходів є на рівні 14 до 1-го, в Бразилії 24 до 1-го в Гондурасі 38 до 1-го. Не важко помітити, що в країнах, які у нас асоціюються з високими стандартами життя і високими стандартами демократії, різниця в доходах між багатими і бідними суттєво відрізняється від тої, яка є в Гондурасі.

Справжня демократія – це форма правління домінуючого середнього класу. Саме домінування середнього класу забезпечує високі стандарти життя і високі стандарти демократії.

Відстоювання ідеї справедливого розподілу доходів не має нічого спільного з ідеями комунізму. В „комуністичному” Китаї співвідношення доходів 20% найбагатших і 20% найбідніших є на рівні 7 до1-го, а в „капіталістичній” Японії – 4 до 1-го.

Слід відзначити, що на початку XX-го століття в Європі цей показник коливався в межах 18 до 1-го … 20 до 1-го. Після більшовицького перевороту 1917 року, на Заході зрозуміли яку загрозу для суспільства становить така велика різниця в доходах громадян, і ситуація почала змінюватись.

Провідні західні фахівці вважають, що співвідношення 10 до 1-го є критичним. В разі його перевищення, країна уже не може повноцінно розвиватися, бо розвиток країни – це розвиток їїгромадян. Для того аби людина розвивалась, в неї необхідно інвестувати гроші. Без інвестицій в людину немає розвитку ні окремої особистості, ні країни загалом . Для сприйняття розумної ідеї, зовсім не обов’язково робити культ з її автора. Слова Йосипа Сталіна про те, що кадри вирішують все, в Японії сприймають як аксіому. Для того, аби кадри могли вирішувати все, вони повинні володіти відповідним рівнем кваліфікації, що в свою чергу, без інвестицій в людину є неможливим. Стратегічний запас Японії – це її кадри. Чи володіли б японці тим рівнем кваліфікації який вони мають сьогодні, якби співвідношення доходів 20% найбагатших японців до доходів 20% найбідніших становило не 4 до 1-го а 40 до 1-го.

Марія Варивода, учасниця конкурсу краси, що проходив у Японії, про свої враження від японців сказала наступне: „Вони щасливі бачити кожну людину. Тут немає поділу на бідних і багатих, вищих і нижчих за рангом – всіх однаково люблять і поважають” (газета „Високий Замок” №196 „3603” 25-31 жовтня 2007 року).

Чи можемо ми українці сказати те саме про себе?

Французький письменник Антуан де Сенкт-Екзюпері, спостерігаючи за сім'ями заробітчан-емігрантів, висловив думку, що страшною є не бідність цих людей сама по собі. Страшно коли через цю бідність у комусь з дітей може померти Моцарт. Співвідношення доходів громадян – це не лише співвідношення грошей в кишенях, це ще й співвідношення можливостей самореалізації.

Чим більший відсоток людей в країні мають можливості для самореалізації, тим кращими будуть перспективи цієї країни..

У свій час Сполучені Штати жили з гаслом „що є вигідним для Форда, то є вигідним і для Америки”. А для Форда, треба віддати йому належне, було вигідно аби автомобілі, які виготовлялись на його заводах, були доступними за ціною для робітників, які ті автомобілі виготовляли. Таким чином, Форд, сам для себе, створював ринок збуту власної продукції. Без платоспроможного покупця, повноцінний внутрішній ринок є неможливим. Без повноцінного внутрішнього ринку неможливий повноцінний розвиток країни. Гроші, які бізнес сьогодні інвестує у платоспроможного покупця, завтра платоспроможним покупцем будуть проінвестовані в розвиток бізнесу. А тому співвідношення доходів, що не виходить за межі розумного, є вигідним не лише для бідних, але й для багатих, при умові, що багаті не планують в майбутньому втекти з країни разом зі своїми грошима.

В Україні не існує офіційної статистики про величину такого показника, як співвідношення доходів громадян. На думку оптимістично налаштованих експертів, цей показник становить 15 до 1-го. Песимісти говорять про співвідношення 40 до 1-го. Іншими словами, за рівнем співвідношення доходів, Україна коливається між Мексикою і Гондурасом. Україна, останніми роками, постійно декларує своє прагнення до євро інтеграції. Але з чим ми ідемо до Європи? Чи потрібен сучасній Європі "Єврогондурас"? І величину заробітної плати, і розмір пенсії в Україні збільшували вже не один раз. Але чи змінюється від того докорінно становище народу? При збереженні існуючого співвідношення доходів на такі зміни очікувати і не варто.

Якщо уявити, що валовий внутрішній продукт (ВВП) це великий пиріг, а громадяни України - це ті між ким його ділять відповідно до рівня співвідношення доходів, тоді вимальовується наступна картина. Комусь дістаються великі жирні шматки, комусь трохи менші, комусь невеликі частки, а комусь дістаються крихти. Розмір крихти можна означити у будь-якій валюті і будь-яким номіналом, але крихта при цьому залишиться крихтою. Без зміни рівня співвідношення доходів, і підвищення заробітної плати, і збільшення розміру пенсії є нічим іншим, як збільшенням грошового номіналу незмінної за своїми розмірами крихти.

Якщо політичні сили навіть не декларують намірів змінювати співвідношення доходів, то передвиборчі обіцянки – це обіцянки про збільшення грошового номіналу незмінної за своїми розмірами крихти.

Від більшого пирога (ВВП), і крихти звичайно будуть більшими. Але, за скільки років можна подвоїти розмір ВВП? За рік можна? Ні. За два роки? Ні. За десять років? Теоретично - це можливо. Припустимо, що за десять років, розмір українського ВВП подвоївся. Тоді ті, хто сьогодні отримує крихту, через десять років буде отримувати дві крихти. Але дві крихти – це ще не маленька частка від великого пирога. Дві крихти – це все ще крихти. То скільки років слід чекати на свою частку тим хто сьогодні отримує крихти? Може сто років? Вирішувати проблему справедливого співвідношення доходів на протязі цілого століття, для України – неприйнятно. Ті країни третього світу, які в процесі економічних реформ ігнорували гасло „Добробут для всіх” так і залишились країнами третього світу. Саме під гаслом „Добробут для всіх” відродилась з руїн економіка повоєнної Німеччини.

Питання про співвідношення доходів є найголовнішим питанням політики. Саме співвідношення доходів визначає не лише рівень життя в країні, не лише перспективи розвитку країни, але і рівень політичної культури, і рівень суспільної моралі.

В сьогоднішній Україні уся «доросла» політика робиться на „олігархічні” гроші. Правила гри в українській політиці зорієнтовані не на інтереси народу і держави, а на інтереси тих же олігархів.Народ потрібен лише для того, щоб голосувати на виборах за олігархів і обслуговувати між виборами їхні інтереси.

Суспільна мораль сьогодні продиктована гонитвою за грошима, а гонитва за грошима – «гондураським» співвідношенням доходів.

Демократія, демократія, демократія. Але чи можна говорити про демократію в країні, де між багатими і бідними пролягає прірва. Демократію по-українськи можна звести до такої формули: "ми вас обікрали, обкрадаємо, і будемо обкрадати, але ви маєте право висловлювати своє обурення, яке ми ігнорували, ігноруємо і будемо ігнорувати". Розмови про демократію що перемогла в сьогоднішній Україні – це зомбування людей з метою збереження існуючого стану речей.

Питання НАТО, мовне питання, політичні симпатії – ділять Україну. Чи існує ідея, яка спроможна об’єднати Україну? Чи є в Україні політичні лідери спроможні об’єднати Україну?

За роки незалежності ще жодна політична сила не ставила на порядок денний питання співвідношення доходів, яке насправді є головним питанням політики. То чи є в Україні політична еліта спроможна взятися за вирішення головного питання?

Ідея соціальної справедливості і відповідальної влади – це саме та ідея яка може об’єднати Схід і Захід України.

"Україна –держава соціального партнерства. Добробут для всіх, розвиток для всіх".

Така ідея приречена на популярність як на Сході так і на Заході України.

Політична сила, яка поставить на порядок денний питання співвідношення доходів і запропонує власне бачення шляхів вирішення даної проблеми зможе з повним правом претендувати на звання еліти.

Володимир Ільків

Львів

]]>
0965454033@ukr.net (юрист Кизима И.В.) О нас Thu, 05 Nov 2015 06:32:24 +0000
АТО в Мукачево, Ланьо, Балога и Правый сектор: кто за кого? http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1597-ato-v-mukachevo-lano-baloga-i-pravyiy-sektor-kto-za-kogo?.html http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1597-ato-v-mukachevo-lano-baloga-i-pravyiy-sektor-kto-za-kogo?.html Стрельба в Мукачево, которая произошла на территории комплекса "Антарес" и бывшего клуба "Красный дракон" по улице Лермонтова около полудня 11 июля, стала последствием разборок между двумя народными депутатами - Виктором Балогой и Михаилом Ланьо.

Об этом "Обозревателю" рассказал источник в правоохранительных органах.
"Балога и Ланьо делят рынок контрабанды. Сегодняшняя перестрелка стала следствием этой переделки. Причем, за каждым стоят вооруженные формирования. У Ланьо своя группа, за Балогой формирования, которые "ходят" под знаменами "Правого сектора", - сказал источник.

{youtube}OHAmT7gQytI|600|450{/youtube}

Сьогодні стало відомо про причини боєзіткнення містечкових бандформувань з бійцями Правого Сектору у Мукачево.

Епіцентром подій став рестораторський заклад “Червоний дракон”, за яким вже декілька років тягнеться сумнівна слава наркоманського розсадника.

Заклад контролює кримінальний авторитет “Блюка”, більш відомий, як народний депутат Михайло Ланьо. Як виявилось,  він давній приятель Віктора Івановича Балоги. Що не поділили давні приятелі достеменно невідомо.

По інформації джерела,” ще у 1998 році один з авторитетних бандитів Мукачева по кличці “Кози”, (у миру Іван Винер), посадивши у свій автомобіль “Mitsubishi Galant” нинішнього депутата Закарпатської обласної ради Михайла Івановича Ланьо (укримінальному світі відгукується на кликуху “Блюк”), поїхав з ним у своїх бандитських справах. Того ж дня ІванаВинера знайшли застреленим у своєму автомобілі.

За підозрою у вбивстві був затриманий Михайло Ланьо, але вже через три місяці його випустили. До звільнення реального підозрюваного приклали руки начальник Мукачівського міського відділення міліції Віктор Іванович Чепак, нині начальник УМВС в Закарпатській області, генерал-майор, кум Віктора Балоги, і він сам, що у той час обіймав посаду мера Мукачева.

Сьогодні “відмазаний” Балогою депутат Закарпатської облради Михайло Іванович Ланьо,  раніше судимий за згвалтування, є слухняною маріонеткою керівника.”

Що не поділили давні приятелі достеменно невідомо, але те що за допомогою Правого Сектору та зброї вирішуються місцеві питання говорить про серйозні проблеми у Закарпатській області . На цей час відомо про більш ніж трьох загиблих та декількох поранених.

Ми вконтакті  https://vk.com/club28634838
Наша группа в Фейсбуке https://www.facebook.com/groups/1628825767348263/
Ми в твітері https://twitter.com/urtechnologis?lang=ru
 тел. (063) 539-42-13, (096) 545-40-33, (095) 573-20-30
e-mail: utk2012@bigmir.net
Для пожертв ПАТ "Приватбанк" счет 5168 7420 6520 8112
ПРО НАС http://ut.kiev.ua/sd/deyatelnost/item/1582-agentyi-fsb-podali-na-prezidenta-poroshenka-v-sud.html

]]>
0965454033@ukr.net (юрист Кизима И.В.) О нас Sun, 12 Jul 2015 16:49:01 +0000
Роман Скрипін критикує Порошенко, Яценюка: чи все так як здається http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1569-roman-skripin-kritikue-poroshenko-yatsenyuka.html http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1569-roman-skripin-kritikue-poroshenko-yatsenyuka.html Примітивізмом і фамільярністю роблять лише вигляд того, що в країні гласність, демократія і реальна критика влади. В чому і приуспів Р. Скрипін


Кількість дизлайків до цього відео показує, що громада не зрозуміла основного з того, що я хочу донести - це те, що провладна верхівна навмисне створює собі керовану ними ж критику, яка критикує поверхнево, схиляючись до примітивних образ та фамільярності (чудовий приклад Скрипіна). Проте така критика ніколи не скаже народу України головного. Не скаже, що нас з вами обікрали, не скаже що Конституцію потрібно спочатку виконати,а потім думати чи слід її міняти і багато чого їншого. А можливо ці дизлайки - авторство тролів... Одне знаю, потрібно думати, думати і ще раз думати..включати мізки.

САМЕ ТАКОЮ Є ЦИТАТА ДО ВІДЕО. Проте, як з"ясувалося, Роман Скрипін розмістив це відео з кумедним контекстом звісно, на своїй сторінці у ФБ, Цим і пояснюється надзвичайно велика кількість переглядів та дизлайків. Проте, нашла коса на камнь: ці його дії забезпечили відео й велику кількість лайків, порівняно з їншими відео.
ОТак, Скприпін, посміятися хотів з мене, а посміявся з себе.

Примітивізмом і фамільярністю роблять лише вигляд того, що в країні гласність, демократія і реальна критика влади. В чому і приуспів Р. Скрипін

А ось саме відео

{youtube}95CrpnXhSB4|600|450{/youtube}

]]>
0965454033@ukr.net (юрист Кизима И.В.) О нас Sun, 24 May 2015 04:16:36 +0000
Актуальність націоналізації підприємств http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1568-aktualnist-natsionalizatsiyi-pidpriemstv.html http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1568-aktualnist-natsionalizatsiyi-pidpriemstv.html

Запорукою економічної незалежності будь-якої країни є державна власність на стратегічні підприємства. Вони становлять основу економічного розвитку та національної безпеки будь-якої держави.

 

Неправомірна приватизація 1990-х років призвела до значних втрат конкурентних переваг України. Відбувся занепад унікальних підприємств загальнодержавного значення; неефективно використовуються стратегічні запаси корисних копалин; підривається стимул до праці висококваліфікованих кадрів; зменшується експортний потенціал нашої держави.


Говорячи про перегляд результатів приватизації як необхідну умову знищення олігархічного класу, треба завжди пам'ятати, що він можливий тільки після перемоги соціальної та національної революції й проведення люстрації олігархічних еліт.

Бо інакше будь-яка націоналізація перетвориться на збагачення конкуруючих олігархів.

Ситуація погіршується тим, що приватизація, почата в 1990-х роках, не закінчилась. Навпаки, вона нарощує темп. Сучасна влада виголошує величезні надії на іноземні інвестиції, забуваючи про те, що інтереси іноземного капіталу в більшості випадків не співпадають із національними.

Часто ми чуємо, що приватизація державних підприємств та залучення іноземних інвестицій забезпечить створення нових робочих місць - і таким чином покращить ситуацію з безробіттям.

Але чи буде така зайнятість ефективною? Не слід забувати про те, що заробітна плата на таких підприємствах не завжди є високою й відповідає кваліфікації працівника. Також слід звернути увагу на дотримання умов праці, які повинні відповідати нормам безпеки.

Іноземні власники в сільськогосподарських галузях експлуатують українські ресурси, вивозять прибуток за кордон - і разом із цим нерідко забезпечують невідповідні умови праці для українських громадян.

Мало того, що інтереси приватизованих підприємств зі значним залученням іноземного капіталу не завжди відповідають стратегічним цілям української економіки - нерідко вони їм суперечать.

Також вагоме місце серед стратегічних підприємств займає виробництво оборонно-промислової продукції.

Звісно, у наш мирний час оборона не має вже такого значення як колись, але й зовсім забувати про неї не варто. Тим більше, що в сучасному глобалізованому світі рахуються лише з державами зі значним оборонним комплексом.

Тобто, приміром, якби Україна не втратила статус ядерної держави - наші інтереси були б значно більше захищені на світовій арені.

Незаконна приватизація підприємств не лише погіршує ефективність їх роботи для нашої держави в майбутньому, а й позбавляє бюджет величезних додаткових коштів, які могли б піти на допомогу незахищеним верствам населення,чи на підтримку впровадження інноваційних технологій.

Така приватизація включає приватизацію зацікавленими особами без публічного виставлення на аукціоні, за заниженими цінами.

Крім того, проводилась так звана безкоштовна приватизація, що на практиці трансформувалась в бюрократично-номенклатурну, яка призвела до поступового зосередження засобів виробництва та великих пакетів акцій високорентабельних підприємств у руках номенклатурних сил та тіньових структур.

А тіньові структури, як правило, не зацікавлені в ефективному використанні ресурсів, ухиляються від сплати податків, не проводять якісного оновлення засобів виробництва. Їхня діяльність спрямована на хижацьке використання ресурсів із метою отримання якомога більших прибутків, без розгляду перспектив у майбутньому, впливу на наступні покоління та їх добробут.

Саме тут і проявляється суперечність між приватним бізнесом і державними інтересами.

Сучасний бізнес не проявляє соціальної відповідальності, тому в його діяльність необхідне втручання держави, яка покликана узгоджувати приватні й суспільні інтереси.

Незаконна приватизація потягнула за собою дуже серйозні наслідки. Відбулося формування олігархічного прошарку суспільства, виникла значна диференціація населення, не зміг сформуватись середній клас, що є основою для стабільного розвитку держави.

Центр економічних інтересів олігархів далеко не завжди знаходиться в Україні, вони орієнтовані на максимальне отримання прибутків, з тим щоб забрати їх і продовжити життя зі своїми дітьми за кордоном.

Тобто майбутнє нашої держави їх абсолютно не хвилює.

У ході нелегітимної приватизації відбулось небезпечне зрощення владних структур і бізнесу. Внаслідок цього економічні інтереси бізнесу часто впливають на економічну політику держави.

Усе було би не так катастрофічно, якби інтереси суспільства й бізнесу співпадали. Але на практиці це не зовсім так. У більшості випадків впливовим бізнесовим структурам вигіднішим є погіршення економічної ситуації в країні, це їм допомагає зберегти свої провідні позиції в тій чи іншій сфері.

Тобто на сьогодні ми маємо стратегію економічного розвитку держави, спрямовану не на захист інтересів українського суспільства, української нації - а на захист вузької групи осіб, що становлять олігархічний клас, і фактично диктують усім правила гри.

Це зумовлює необхідність націоналізації вкрадених підприємств.

Стратегічні та великі підприємства треба залишити в державній власності, менші піддати законній і вигідній для нації та держави приватизації. Також треба виокремити чіткий перелік підприємств, які повинні перебувати виключно в державній власності.

Крім того, при подальшій приватизації доцільно було б враховувати громадянство, національність претендентів, зберігати частковий, але ефективний державний контроль. У такому випадку можна буде залучати й іноземні інвестиції, але помірковано, щоб їх вага не перевищувала половини капіталу підприємства.

Це допоможе покращити потенціал України й підвищить добробут її громадян.


Тетяна Сидорук — Четвер, 19 травня 2011, 11:07 Економічна правда

]]>
0965454033@ukr.net (юрист Кизима И.В.) О нас Sat, 23 May 2015 19:31:50 +0000
Міфи про приватизацію http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1564-mifi-pro-privatizatsiyu.html http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1564-mifi-pro-privatizatsiyu.html 21.05.2015 року я прийняв участь у програмі Остапа Дроздова "Прямим текстом" Приватизація по-новому. На жаль моє включення з Києва у львівській студії було не тривалим, до того ж, низька швидкість Інтернету не дозволили включитися у дискусію з самого початку. А тому я вирішив підготувати цю статтю та відеозамітку і сказати те, що хотів сказати і що потрібно було б сказати
{youtube}i_zlY5AOzjs|600|450{/youtube}

Особисто я почувши, що нова хвиля приватизації не жарт і не марення нашого сені і петі дуже засмутився. Засмутився над тим, що переді мною постала ясна перспектива - як з нас, громадян України, народу, співвласників національного багатства, природних ресурсів, роблять рабів і це не для красного слівця. Загроза очевидна.

{youtube}SeGu2Bdxr5w|600|450{/youtube}

Пропоную вашій увазі міфи та їх спростування, які найчастіше і найсильніше піарить можновладна верхівка щоби збити з пантелику громадян України і переконати у правильності курсу на велику доприватизацію недокраденого.

 
Міф 1. Держава не може бути ефективним власником. А відтак без приватизації не обійтися

 Це видумали і поширюють ті, хто бажає купити (вкрасти) за безцінь власність у народу. Адже саме вони доводять до зубожіння і банкрутства державні підприємства, через протиправне, недолуге законодавство і менеджмент розбазарюють державні (народні) статки щоби потім розвести руками, як Яценюк: «потрібно продавати, бо крадуть».

А в мене питання: «а  навіщо він на своїй посаді знаходиться і отримує у народу високу зарплату, має великі статки. Хіба не для того щоби охороняти та прирощувати національне багатство?

І аргумент другий. А чому не здати ці підприємства в управління. Пропоновані до розприХватизації підприємства можна здавати для прикладу в управління приватних структур, а не у їх власність. Під пильним оком громади.

Згідно зі ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителе¬ві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

{youtube}TiqWWsX9Jl8|600|450{/youtube}

Тому, громадяни України, не вірте в цей міф.

Міф 2. Коли приймали ст. 13 Конституції переплутали державний суверенітет з цивільним правом власності, в результаті виникло подвійне право власності громадян як приватних власників, для прикладу, на пай (іншу земельну ділянку) і право Українського народу, для прикладу, на землю

 Для початку хотілося б сказати, що деякі псевдонауковці в теорії права виводять окремо державну власність, комунальну і власність Українського народу. Зроблено це навмисне щоби запудрити простим людям мізки.

 І колективна власність, і комунальна є різновидом власності Українського народу. Оскільки за часів УРСР була загальнонародна (державна) власність, яка потім існувала поряд з приватною як державна та комунальна. І комунальна власність, за законом України «Про власність» рахувалася до 2004 року (вступу в дію ЦК України) як різновид державної (ст. 31 ЗУ «Про власність»). От така ґенеза видів прав власності в Україні.

 У громадянина земельна ділянка (пай) - приватна власність. А власність Українського народу - це державна і колективна власність.

До того ж, ділянку у приватні руки, в межах норм безоплатної приватизації, надати громадянину  - це святе. А річки і озера і т.п.,  обгороджувати парканами (прихвачувати і приватизувати) - зась. Бо саме це і є власність Українського народу.

Тому питання у суспільному значенні того чи іншого об’єкта для всіх, громадян України (народу України).

 Якщо візьмемо приклад з видобуванням газу, то тут теж немає чого газове родовище віддавати в приватні руки, бо воно має велике суспільне значення і в силу чого є власністю всього народу.


В той же час, заводик (невеликий) з переробки або очищення цього продукту може бути у власності приватній.

 Тобто, лише якусь незначну частину власності громадянин має право отримувати у приватну власність, про те аж ніяк у приватній власності не можуть перебувати річки, озера, газові та інші родовища.

 Тобто, мова має йти і увага звертатися на значення того чи іншого об’єкта для суспільства, всього народу.

До того ж, ще до Конституції України про національне багатство говорила Декларація про суверенітет.

 Згідно Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року «Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України… Весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений  на  території України, є власністю її народу,  матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і  духовних потреб її громадян. Декларація є основою для нової Конституції, законів України.

 Тому приймаючи Конституцію ніхто нічого не напутав з цією статтею. А головне – наша Конституція одна з прогресивних у Європі та світі.


Міф 3. Якщо зараз і продадуть по низькій ціні виставлене на приватизацію майно, то потім, як прийде нова влада за все прийдеться доплатити

 

Цей міф спрямований на те, щоби приспати суспільство, хоча є обманом вже в силу того що виправдовує і намагається легалізувати велику приватизацію.


Міф 4. Противники приватизації національного багатства сповідують комуністичні ідеали пропонують повернути 1917 рік

 Це не повернення у 1997 рік, до комунізму. Адже комунізм заперечував вщент приватну власність. Нормальна ж, соціально спрямована українська держава, працюючи як надбудова для забезпечення належного і достойного існування Українського народу (громадян всіх національностей) має і зобовязана мати у своїй власності і під контолем національне багатство і через його експлуатації/споживання забезпечувати високі соціальні стандарти для своїх громадян.

 Саме це багатство і є в розумінні Конституції гарантуванням безкоштовної освіти, медицини, пенсій і т.п.

 При цьому, у всьому світі не менш четверті всієї власності належить державам. І лише в Україні державної власності залишилось 10%. І це також планується до розпродажу, а вірніше до розкрадання.

  Міф 5. Приватизація правомірна

 Юридичний аналіз законодавства від 1990 року до цього часу показує:

- виключними власниками національного багатства, що було загальнонародною (державною власністю) за ст.10 Конституції УРСР станом на 1990 р. (на момент проголошення Декларації про державний суверенітет), були 52 млн. українців;

-  24 жовтня 1990 року  законом  УРСР  “Про зміни і доповнення до Конституції (Основного Закону) Української РСР" N 404-XII було зупинено дію ст.10 Конституції УРСР про загальнонародну (державну) власність до набрання чинності нової Конституції (тобто до 13.07.1996 року);

-   стаття 170 Конституції УРСР встановлювала: "Всі закони та інші акти державних органів України видаються на основі і відповідно до цієї Конституції.

Тому з 24.10.1990 року і до 14.07.1996 року всі нормативно-правові акти про приватизацію, у відсутність норм Конституції - фіктивні, так само, як і псевдо-приватизація.

А згадані закони, і пропагована ними філософія розкрадання національного багатства, чинні на даний час.


Ігор Кізіма, магіст права з державного управління та місцевого самоврядування

{youtube}P_UwSRC3uN8|600|450{/youtube}
]]>
0965454033@ukr.net (юрист Кизима И.В.) О нас Thu, 21 May 2015 21:30:17 +0000
Реформирование судебной системы по-новому http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1560-reformirovanie-sudebnoy-sistemyi-po-novomu.html http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1560-reformirovanie-sudebnoy-sistemyi-po-novomu.html С целью преодоления коррупции в судах Украины и создание действительно справедливых и независимых судов необходимо определить пути влияния на принятие решений судами.

Этими путями прежде всего есть личные связи сторон (адвокатов, представителей сторон, прокуроров и т.п.) с судьями и работниками аппарата судов. При этом эти связи являются и выстраиваются с судьями и работниками аппаратов судей всех уровней, и в случае если сторона не смогла «договориться» с судьей 1 инстанции, это можно сделать с судьей апелляционной инстанции, председателем суда и др. Кроме того, благодаря коррумпированной системы назначения судей, эти должности в некоторых случаях занимают некомпетентные и низькоинтелектуальни лица, а вопрос продвижения по карьерной дробиной вообще невозможно без наличия постоянных связей.


Наличие Совета судей с одной стороны является попытка избежать судейского произвола, с другой стороны это является средством давления на судей при принятии ими решений, поскольку ни один из судей будет противоречить «просьбе» члену совета высказанной по принятию решения в определенном деле. Кроме того, длительное сотрудничество судьей с местными прокуратурами и личные связи, выработанные годами делают весьма проблематичным правовую защиту по уголовным делам. Также определенное давление при принятии решений на судьям 1 инстанции могут делать руководители местных органов власти, самоуправления, крупных мистообразуючих предприятий и тому подобное.

 

Итак главным фактором коррупции является возможность «договориться», устранение этой возможности позволит преодолеть это явление.

          

Предложенный вариант является революционным и уникальным, в одной из стран мира нет ничего подобного, но в условиях Украины другого способа преодоления этого явления не существует.

С целью преодоления коррупции в судах Украины необходимо исключить общение сторон судебных процессов, в том числе представителей прокуратуры, органов местного самоуправления, депутатов всех уровней и всех лиц с судьями. Это можно сделать путем внесения изменений в процессуальные кодексы и инструкции по работе автоматизированной системы распределения дел в судах.

Так необходимо чтобы дела судьи рассматривали дистанционно с помощью видеоконференции. Лицо при обращении в суд за территориальностью подает документы в обычном бумажном виде и может добавлять их в электронном виде. Система автоматизированного распределения дел признает судью который будет рассматривать дело из числа судьей всей Украине, при этом исключает из перечня возможных кандидатов судьей, работающих в области, где расположен суд к которому обратилось лицо (поступила уголовное дело или иск).


Во время самого рассмотрения дела в зале судебного заседания присутствует секретарь стороны и установлена видеоконференционная связь с судьей который рассматривает дело. Секретарь судебного заседания проверяет документы сторон, в случае необходимости сканирует и направляет в адрес судьи в электронном виде копии необходимых документов, обеспечивает порядок в судебном процессе.

При этом судья, рассматривающий дело не имеет права каким-либо образом сообщать свои данные а только сообщает личный номер, который ему придает автоматизированная система при рассмотрении дела.


После вынесения решения судья в электронном виде направляет решение (приговор, определение и т.д.) на электронный адрес суда, где секретарь распечатывает заверяет печатью подписывает и выдает стороне. Автоматизированная система распределяя дела по каждому конкретному делу придает конкретному судье уникальный номер, который является действительным только для данного дела. Апелляционный и кассационный рассмотрение происходит по такому же принципу. Коллегии судей формируются из судьей различных областей Украины и общение между ними в том числе и обсуждения в процессе принятия решения происходит в режиме видеоконференции.


При этом для повышения качества рассмотрения дел, по каждому из судов ведется автоматическая регистрация качества принимаемых решений где определяется объем отмененных решений (приговоров), после чего формируется рейтинг судов в которых наименьшее количество отмененных решений. Через некоторое время после введения такой системы и накопления рейтинговых данных, автоматизированная система автоматически включает судей, имеющих лучшие рейтинги в состав коллегий которые рассматривают дела в апелляционном порядке.


В дальнейшем лучшие из них включаются уже в рассмотрение дел в кассационном порядке. При этом эти же лица продолжают рассматривать дела и как судьи 1 или 2 инстанции, но с повышением рейтингов увеличивается удельный вес участия в пересмотре дел.

При этом судьям не нужно менять свое фактическое место проживания, поскольку рассмотрение дел происходит дистанционно. С целью мотивации судов к улучшению качества своей работы заработная плата формируется в зависимости от категории дел, которые они рассматривают и пропорционально увеличению количества дел рассмотренных как суды апелляционной и кассационной инстанции пропорционально увеличивается заработная плата.

Введение такой системы полностью устранит коррупционную составляющую, поскольку стороны при обращении в суд физически не смогут иметь возможность «договориться» с судьей, или повлиять на него каким-либо образом, поскольку судья будет располагаться в другой территориальной единицы, будут неизвестны его анкетные данные и даже после начала процесса как сторонам так и работники аппарата суда будут знать только его номер.


Кроме того введение такой системы позволит карьерного роста наиболее грамотным судьям и на этот рост не будет влиять ни председатель суда, ни руководитель судебной администрации ни любое лицо, поскольку распределение дел происходит в автоматизированном режиме. Также такая система значительно повысит уровень качества принимаемых судами решений, сделает невозможным давление прокуроров и других лиц на суд.

С целью облегчения обмена информацией нужно ввести формирования в электронном виде дел в ходе досудебного расследования, подачи исков и приложенных материалов как в бумажном так и в отсканированном виде.

В дальнейшем возможно вообще переносе места фактического расположения кабинетов судей в помещения вне зданий судей и дальнейшее совершенствование. Так например для участия в апелляционном или кассационном рассмотрении дела уже можно будет не ездить именно в здание апелляционного суда, а принимать участие в здании того суда где рассматривалось дело, можно не ездит к зданиям хозяйственного или административного судов, а находиться по месту расположения местного суда, а другая сторона (ответчик) может находится в помещение своего местного суда и другие облегчения в доступе к правосудию.


Система должна одновременно заниматься распределением дел, фиксацией результатов рассмотрения (через нее судьи должны направлять решения (приговоры), определять рейтинги судей. Программное обеспечение аналогичное «Скайпу» будет обеспечивать видеосвязь и запись хода процесса для просмотра судьями вышестоящих инстанций.

 
Введение такой системы полностью реальное, уже в настоящее время практически все суды оборудованы системами видеоконференции, но для улучшения качества нужно улучшить Интернет связь и докупить какое-то количество веб камер, микрофонов, мониторов, сканеров, а также разработать саму программное обеспечение системы автоматического распределения дел и программное обеспечение видеосвязи. Это потребует некоторых затрат, но в дальнейшем даст не уравнительный с расходами эффект, кроме того, денежные средства на это в самой судебной системе (судебный сбор) и не потребует значительных расходов бюджета.


В то же время введение такой системы будет тормозиться всеми адвокатскими и судейских лобби в ВР, кроме того, такая система может испугать и руководство государства, поскольку будет полностью потеряно какое-либо влияние на судебную систему. Однако при наличии политической воли эту систему можно ввести за 6-9 месяцев.

юрист Виктор Марш
]]>
0965454033@ukr.net (юрист Кизима И.В.) О нас Mon, 18 May 2015 04:15:16 +0000
Гройсман підло бреше, що конституційні гарантії прав громадян не реально виконати. ВІДЕО http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1531-groysman-pidlo-breshe-konstitutsiyni-garantiyi-prav-gromadyan-ne-realno-vikonati.html http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1531-groysman-pidlo-breshe-konstitutsiyni-garantiyi-prav-gromadyan-ne-realno-vikonati.html Гройсман підло бреше. Бреше безбожно, не дивлячись на страсний тиждень. Гарантії соціальні для громадян України закладені у ст. 13, ст. 143 Конституції України.
Кожен громадянин України є співвласником багатства Українського народу, яке розікрали олігархи. Звичайно, тепер немає з чого забезпечувати гарантії громадянам

{youtube}TDzeWG2gjO4&feature=youtu.be|600|450{/youtube}

У новій редакції Конституції України повинні бути лише реальні гарантії, вважає спікер Ради.

У майбутній редакції Конституції України повинні бути лише ті гарантії, які можуть бути виконані державою, переконаний голова Верховної Ради, голова Конституційної комісії Володимир Гройсман.

Відповідаючи на питання в ефірі Свободи слова на телеканалі ICTV у понеділок ввечері, чи передбачається, що в новій редакції Основного закону не буде декларативних статей, Гройсман заявив: "Я думаю, ми повинні це політично побороти. Повинно бути все те, що непорушно... повинно бути все те, що виконується".

У цьому зв'язку спікер зазначив, що фактично в Україні не існує безкоштовної медицини. Гройсман пояснив, що відповідна норма Конституції, яка передбачає безкоштовну медицину, на ділі не функціонує, "тому що ця система спотворена і потребує реформування".

З його слів, в результаті децентралізації місцеве самоврядування отримає можливість будівництва мережі первинної ланки медицини, органи місцевого самоврядування будуть відповідати також за вторинний рівень надання медичних послуг.

Читайте також про злочин щодо протиправного привласнення моєї 1/45 410 071 частини з власності Українського народу, що становить приблизно 42,62 тис. дол.

]]>
0965454033@ukr.net (юрист Кизима И.В.) О нас Wed, 08 Apr 2015 16:18:38 +0000
Громадянин не платник податків - секта Рими Білоцерковської робить все щоби дискредитувати рух за територіальні громади http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1450-gromadyanin-ne-platnik-podatkiv-sekta-rimi-bilotserkovskoyi-robit-vse-schobi-diskredituvati-ruh-za-teritorialni-gromadi.html http://ut.kiev.ua/index.php/sd/o-nas/item/1450-gromadyanin-ne-platnik-podatkiv-sekta-rimi-bilotserkovskoyi-robit-vse-schobi-diskredituvati-ruh-za-teritorialni-gromadi.html

У цій статті оглянемо таку тезу «Громадянин не платник податків».

 Як стверджується на розповсюджуваному тексті заяви до податкового органу від імені громадянина, мотивування тому, що громадянин не є платником податків виходить з того, що в Декларації про державний суверенітет України N 55-XII  від 16 липня 1990 року  Верховної Ради  Української РСР, п.1 , 3 .6 та 7  розділу  VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ  встановлює , що

“Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.

Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

Підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на території Української РСР, вносять плату за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних надходжень, а також сплачують податки до місцевих бюджетів”.

Декларація є основою для нової Конституції, законів України ...”

    З 28.06.1996 року - дня вступу  в законну силу Конституції України загальнонародна власність громадян Української РСР  перейшла до  власності народу України  та територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах :

- українського народу на 24.08.1991 року на “ землю ( основне національне  багатство ), її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу ( ст.13 та 14  Конституції України ) ”;

територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах на “ рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, що є в комунальній власності ( ст.142 та 143 Конституції).

   Кожен з громадянин України є по-перше власником 1/46- мільйонної частки  у власності Українського народу держави , а по-друге  як член територіальної громади  на території якої він проживає власником 1/N- нної частки територіальної громади , а взагалі  власником національного багатства    ( загальнонародної власності ) держави  Україна.

   І тому логічним є те,  що  платниками податків   є підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на території України  та   вони ж вносять плату за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних надходжень, так як ці  юридичні особи  на відміну від громадян України не є власниками ні держави, ні територіальних громад  згідно ДЕКЛАРАЦІЇ про державний суверенітет України N 55-XII  від 16 липня 1990 року та ст.13 ;14 ст.142 та 143 Конституції України. А тому, стаття 67 Конституції України “Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом” стосується  виключно вищезазначених платників податків.

Проте, така теза ХИБНА.


Зауважу, що за доктриною прихильників Римми Білоцерківської – Конституція є однією з найкращих у світі і Європі. З чим я особисто погоджуюся. Проте, тут вони виступають саме проти Конституції України.

То що це? Подвійні стандарти?

Я згоден, що логіка міркувань вірна – не мають бути громадяни платниками податків, якщо виходити з Декларації та положень щодо власності народу України та тергромад, проте, якщо виходити з того, що ст. 67 Конституції України знаходиться в розділі ІІ «Права, свободи і обов’язки громадянина і людини» то, конституційний обов’язок “Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених закономстосується саме громадян України, людини.

Тобто, за Конституцією України - громадяни мають сплачувати податки!!!


Отже, застосувати на практиці того, що громадянин не платник податків - дуже сумнівна річ. І є більше охлократичною, популістською заявою, ніж реальним засобом протидії злочинній владі.

Тут ми маємо видавання бажаного за дійсне. А це основа діяльності саме різноманітних сект.

Тобто, через відсутність глибинних, системних юридичних знань у одного «вождя» весь вірний і правильний рух за територіальні громади є під загрозою дискредитації. Саме тому я й виступаю, що цей рух має йти знизу, і боже збав в ньому мати вождя.

При нагоді, покажу й на інших прикладах абсурдність деяких заяв цієї групи - ГО "Правовий простір", "Асамблея малого та середньогог бізнесу" тощо.


Ігор Кізіма, магістр права державного управління та місцевого самоврядування

 

]]>
0965454033@ukr.net (юрист Кизима И.В.) О нас Fri, 09 Jan 2015 07:16:53 +0000