Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%PM, %25 %549 %2019 %12:%Март

Касаційна скарга за КАС 2019 на ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанції

Оцените материал
(1 Голосовать)

Касаційна скарга  на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя першої інстанції Федорчук А.Б.)  про повернення позовної заяви від 29.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (головуючий по апеляційній інстанції Шурко О.І.) від 12 березня 2019 року у справі № 826/11313/18

 

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

вул. Московська, 8, корп. 5, Україна, м. Київ, 01029

Касаційна скарга 
на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя першої інстанції Федорчук А.Б.)  про повернення позовної заяви від 29.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (головуючий по апеляційній інстанції Шурко О.І.) від 12 березня 2019 року у справі № 826/11313/18

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

вул. Московська, 8, корп. 5, Україна, м. Київ, 01029

 

 Про оскаржувану постанову касатори дізналися з офіційного реєстру судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/81517916. Згідно реєстру оприлюднена оскаржувана ухвала 21.03.2019. Отже строк на оскарження просимо відраховувати з цієї дати.


Згідно ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції не вірно з’ясував обставини справи і порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції розглянув скаргу не в повному обсязі, не звернувши увагу на ті доводи апелянтів, які б однозначно привели до іншого рішення по справі.

Окрім того апеляційний суд в оскаржуваній постанові від 12 березня 2019 року навіть не спромігся навести всі мотиви відхилення апеляційної скарги за всіма пунктами оскарження, обмежившись простим формулюванням:

….

«Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви.».

…..

Тобто, можна з високою мірою вірогідності припустити, що апеляційний суд взагалі не розглядав інші доводи апеляційної скарги, обмежившись лише вирішенням питання щодо сплати судового збору.

А відтак оскаржувана постанова апеляційного суду є неповною, що грубо порушує ст. 242 КАС України  (рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вказане припущення доводиться тим, як суд розглядав справу у судовому засіданні 12 березня 2019 року. За 5 хвилин однозначно розгляд повний та всебічний скарги провести не було можливості. До того ж, судді взагалі не перебували в нарадчій кімнаті. Не встигли нас (апелянта і відповідача) попросити вийти з залу судового засідання для нарадчої кімнати як вже кликали назад (не більше хвилини часу минуло). Тобто, не було ні розгляду скарги у відповідності до КАС України, ні обговорення в нарадчій кімнаті. Отже, з високим ступенем ймовірності можна стверджувати, що рішення за нашою скаргою було прийняте до того як сторони з’явилися у судове засідання, а це вже порушення не лише КАС України, а й КК України.

Це є грубим порушенням процесуальної норми права. Зокрема, ст. 243 КАС України зобов’язує рішення та постанови приймати, складати і підписувати в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Чого однозначно не могло бути зроблено за менше хвилини часу.

Зважаючи на те, що примірник цієї скарги буде надіслано судом відповідачу – Державі Україна - пропонуємо добровільно задовольнити вимогу позовної заяви та уникнути державі Україна більших втрат при подальшому зверненні до міжнародних судових установ.

Касаційна скарга за КАС 2019 на ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанції

В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції стверджується, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року зобов'язано  позивача  надати уточнену позовну заяву із визначеним суб'єктним складом позивачів, а також із зазначенням у ній в якості відповідача, у тому числі у прохальній частині, осіб, до яких позивач звертається з позовними вимогами: відповідний орган державної влади або посадову особу останнього з його персоніфікацією та зміст позовних вимог до кожного з них із зазначенням, які саме дії відповідачів є протиправними та належним чином оформленого документу на підтвердження оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Також суд першої інстанції стверджував, що в заяві про усунення недоліків позивачем не виконано вимог Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року. Станом на 29 листопада 2018 року позивачем не усунуто недоліків позовної заяви.

Однак, вказане не відповідає дійсності, так як в уточненні до позовної заяви від 22.11.2018 року на вимогу суду вказувалося:

1) визначений суб'єктний склад позивачів  (додано ТОВ «ЧМ» як позивача-2);

2) уточнено відповідачів, зокрема зазначено Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві;

3) зроблені відповідні уточнення, у тому числі у прохальній частині, осіб, до яких позивач звертається з позовними вимогами: відповідний орган державної влади або посадову особу останнього з його персоніфікацією та зміст позовних вимог до кожного з них із зазначенням, які саме дії відповідачів є протиправними. А саме прохальна частина мала змінений, наступний текст на виконання ухвали суду:

« - визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 - Держави Україна в особі  Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо виконання обов’язків із бюджетного відшкодування суми ПДВ як іноземної інвестиції в строк та спосіб, встановлений законодавством України на користь позивача 2 – ТОВ «ЧМ»;

 - стягнути із відповідача 2 - Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві – солідарно на користь позивача 1  - PAM LLC  ) та позивача 2 – ТОВ «ЧМ» суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню із ПДВ у розмірі 508 555,00 грн.

- стягнути з відповідача 2 солідарно на користь позивача 1 - PAM LLC  та позивача 2 – ТОВ «ЧМ» судові витрати (судовий збір) сплачений під час розгляду справи № 826/23910/15 у розмірі 9 535,41 грн.;

- стягнути з відповідача 2 солідарно на користь позивача 1 та позивача 2 кошти - 3% річних у розмірі - 56 010,71  грн.

- стягнути з відповідача 2 солідарно на користь позивача 1 та позивача 2  кошти  - індекс інфляції у розмірі   - 956 744,57 грн.

 -  стягнути з відповідача 2 солідарно на користь позивача 1 та позивача 2 розмір сплаченого судового збору – 22 962,69 грн.

- стягнення зарахувати на банківський рахунок ТОВ «ЧМ» та PAM LLC ,

 

 Касаційна скарга за КАС 2019 на ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанції


Однак, суд апеляційної інстанції ці доводи взагалі проігнорував і не надав їм своєї оцінки в оскаржуваній постанові від 12.03.2019 року.

 

4) було надано належним чином оформлений документ на підтвердження оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. З огляду на положення ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" обов'язок з перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України покладається саме на суд, оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем належної суми судового збору.

Вказане також підтверджується судовою практикою. Суд перед порушенням провадження чи розглядом заяви має перевірити, чи відбулось фактичне зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Перевірка фактичного надходження коштів на казначейський рахунок здійснюється інструментами автоматизованої системи документообігу суду. З цією метою забезпечено централізоване отримання виписок з Державної казначейської служби України в електронному вигляді. Інформація про фактичне зарахування коштів автоматично приєднується при реєстрації платіжного документа в суді та перевіряється через інструменти автоматизованої системи документообігу суду.

Листом Державної судової адміністрації України від  16 серпня 2013 року №12-4618/13 виключено вимогу щодо необхідності зазначення у квитанції інформації про зарахування коштів до відповідного бюджету.

Також, постановою Пленуму ВАС від 5 лютого 2016 р. №2 суддям адміністративних судів рекомендовано враховувати під час ухвалення рішень аналіз практики застосування окремих положень Закону «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 р.

Згідно даного аналізу, касаційний суд доходить висновку, що новелою Закону № 3674-VI є запровадження перевірки суддею перед відкриттям (порушенням) провадження у справі зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (частина друга статті 9 Закону № 3674-VI). Для практичного застосування вказаної норми Державне підприємство «Інформаційні судові системи» листом від 28 серпня 2015 року № 2275/15 повідомило про вихід нової версії 1.24 комп’ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду». Серед іншого в цій версії програми реалізовано реєстр підтвердження оплат із Державного казначейства України для автоматичного і ручного з’ясування платіжних документів, які надійшли до Державного казначейства України із картками заведеного судового збору. У даному аналізі зазначається, що у судовій практиці є випадки надходження до суду позовних заяв або інших заяв, до яких додано документ про сплату судового збору, який не зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, тобто суддею встановлено факт ненадходження коштів на вказаний у платіжному документі рахунок або надходження коштів, на підставі іншого платіжного документа.

Натомість, апеляційний суд навіть не спростував, не заперечив того, що саме суд зобов’язаний перевіряти зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Також, апеляційний суд не звернув уваги на те, що в процесі апеляційного провадження до матеріалів справи було додано довідку з Держказначейства про зарахування суми сплаченого судового збору до Державного бюджету України.

Поміж тим, судовий збір було сплачено у розмірі 826.80 доларів США на єдиний валютний рахунок № 25133012855000 (іншого держава Україна немає) і цей рахунок відповідає офіційно визначеному для сплати судового збору від нерезидентів у валюті.  Суд в оскаржуваній ухвалі зазначає, що крім того, позивача зобов'язували надати належним чином оформлений документ на підтвердження оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. В матеріалах, які надійшли на адресу суду відсутні платіжні доручення про сплату судового збору, тоді як суду надавалася паперова копія електронного платіжного документу, а згідно ч. 3 ст. 99 КАС України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом.  

Отже, як суд першої, так і апеляційної інстанції порушив норму процесуального права, викладену у ч. 3 ст. 99 КАС України.

Даний валютний переказ на валютний рахунок Держави Україна № 25133012855000 здійснювався за правилами міжнародної системи банківських платежів переказів, в документі чітко зазначено окрім рахунку, номер справи та головуючий суддя по справі латиницею українськими словами. Навіть, попри відсутність тлумачень чи-то перекладу з англійської мови на українську, навіть не профільним спеціалістам (до них має належати суддя або відповідний працівник апарату суду) можливо з’ясувати зазначену інформацію.

Банківські платежі і перекази мають уніфіковані міжнародні стандарти. Саме тому переказ зі США відповідає всім правилам переказів та банківських операцій і вимог до них, що діють в Україні.

 5) щодо належного підтвердження того факту, що апеляцію подавав саме апелянт PAM LLC  апеляційна скарга надсилалася PAM LLC   за допомогою поштового зв’язку зі США. А відтак сумніву у суду, що і сам позов і апеляція поданвалася саме PAM LLC  не може бути жодного.

Також до скарги додавалася довіреність на ведення справи, завірена печаткою PAM LLC  та підписом президента компанії.


Касаційна скарга 
на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя першої інстанції Федорчук А.Б.)  про повернення позовної заяви від 29.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (головуючий по апеляційній інстанції Шурко О.І.) від 12 березня 2019 року у справі № 826/11313/18


Отже, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву порушив норми процесуального права, зокрема ст.ст. 99, 169, 242 КАС України, ст. 9 ЗУ «Про судовий збір». А також неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи (зокрема, те що позов мала право пред’являти PAM LLC  (безпосередньо іноземний інвестор, який вклав гроші в об’єкт інвестицій – ТОВ «ЧМ». ТОВ «ЧМ» виступає в даних правовідносинах більше як об’єкт права, аніж суб’єкт). І позов мав повне право пред’являти іноземний інвестор саме до Держави України в особі  Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, оскільки держава Україна є сама по собі суб’єктом права взагалі і в цих правовідносинах зокрема.

А суд апеляційної інстанції не виправив ці помилки, допущені судом першої інстанції.

Як суд першої, так і апеляційної інстанції припустився грубої помилки, не звернувши увагу на те, що саме інвестор має право солідарної вимоги до відповідача, і саме до Держави Україна, оскільки відносини з інвестування лежать у площині «іноземний інвестор PAM LLC - держава Україна».

Вказана обставина ПРОІГНОРОВАНА судами. Що є повністю протиправним, оскільки якби суди навели свої аргументи з приводу того, що позивачі не є солідарними кредиторами – це мало б принаймні певний вигляд правомірності.

Держава як суб'єкт цивільного права має праводієздатність. Але на відміну від праводієздатності юридичних осіб правосуб'єктність держави має універсальний характер.  Держава реалізує правосуб'єктність через систему своїх органів, тому що поза їхньою діяльністю вона діяти не може. Від імені держави — незалежної України — у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, беруть участь органи управління державним майном, фінансові та інші спеціально уповноважені державою органи. Названі бюджетні установи, хоч і є юридичними особами, діють у майновому обігу у багатьох випадках від імені держави.

Суддя першої інстанції, діючи від імені суду і держави, НЕ МАВ ПРАВА вимагати зазначити в уточнені позову замість «держава Україна в особі …» лише відповідний орган. І цього не виправив суд апеляційної інстанції.

Натомість в оскаржуваній постанові апеляційного суду вказано: «Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом».

Однак при цьому не спростовано, чому суд як першої інстанції, так і апеляційної не вважає позивачів солідарними кредиторами. Адже суду подавалися і докази і аргументи, що ТОВ «ЧМ» - це об’єкт інвестицій PAM LLC  (ТОВ «ЧМ» повністю підконтрольне і підзвітне PAM LLC , є його дочірнім підприємством), а в позовній заяві було вказано, що рахунок для стягнення спірної суми коштів саме PAM LLC .


Касаційна скарга 
на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя першої інстанції Федорчук А.Б.)  про повернення позовної заяви від 29.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (головуючий по апеляційній інстанції Шурко О.І.) від 12 березня 2019 року у справі № 826/11313/18


Іншими словами, не погоджуючись з тим, що судовий збір сплачено лише одним позивачем - PAM LLC   - суди мали би спростувати, що PAM LLC   і ТОВ «ЧМ» не є солідарними кредиторами. Однак такого спростування немає ні в ухвалі суду першої інстанції, ні в ухвалі суду апеляційної інстанції.

 

11.03.2019 року нами подавалося клопотання на якому було наголошено під час участі у судовому засіданні зокрема про те, що позов пред’являється саме до держави Україна в особі її органу - Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Однак в ухвалі не вказано адміністративним судом на цю обставину.

А ця обставина є суттєвою для нас і вона аргументувалася нами в апеляційній скарзі.

Зокрема, ми вказували, що: «позов мав повне право пред’являти іноземний інвестор саме до Держави України в особі  Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, оскільки держава Україна є сама по собі суб’єктом права взагалі і в цих правовідносинах зокрема.

Суд припустився грубої помилки, не звернувши увагу на те, що саме інвестор має право солідарної вимоги до відповідача, і саме до Держави Україна, оскільки відносини з інвестування лежать у площині «іноземний інвестор PAM LLC  - держава Україна».

Держава як суб'єкт цивільного права має праводієздатність. Але на відміну від праводієздатності юридичних осіб правосуб'єктність держави має універсальний характер.  Держава реалізує правосуб'єктність через систему своїх органів, тому що поза їхньою діяльністю вона діяти не може. Від імені держави — незалежної України — у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, беруть участь органи управління державним майном, фінансові та інші спеціально уповноважені державою органи. Названі бюджетні установи, хоч і є юридичними особами, діють у майновому обігу у багатьох випадках від імені держави.

Суддя першої інстанції, діючи від імені суду і держави, НЕ МАВ ПРАВА вимагати зазначити в уточнені позову замість «держава Україна в особі …» лише відповідний орган». Цим порушено процесуальну норму права ст. 55 КАС України (Держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади).

                                                                          

Згідно ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Порушено норми процесуального права: ст.ст. 242, 243 КАС України, ст. 6 Закону України «Про судовий збір», ч. 3 ст. 99 КАС України, ст. 55 КАС України ( Держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади).

Проігноровані (не застосовані) норми матеріального права, зокрема ст. 2 ЦК України (держава є суб’єктом права) ст.ст. 541, 542 ЦК України (щодо солідарного зобов’язання та солідарних кредиторів).

 

 

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

 

Враховуючи вказане та керуючись КАС України, ЗУ «Про інвестиційну діяльність», ЗУ «Про режим іноземного інвестування», ЗУ «Про судовий збір»

 

ПРОСИМО:

 

-  скаргу задовольнити в повному обсязі;

 

 -  звільнити апелянта від сплати судового збору за звернення до касаційної інстанції з цією скаргою;

 

- у судове засідання викликати представника касаторів;

 

- скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва про повернення позовної заяви від 29.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 року у справі № 826/11313/18 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;  

 

ДОДАТКИ:

 

1. Примірник  апеляційної скарги  і доданих до неї документів для 2-х відповідачів.

 

25.03.2019                                                          

Представник Кізіма І.В.

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×