Оскаржуваною ухвалою від 12 жовтня 2012 року позовну заяву повернуто позивачу. Матеріали позовної заяви залишились у суді до закінчення строку на оскарження ухвали.

Вважаю ухвалу незаконною, прийняту з порушенням норм процесуального права (ст. 119 ЦПК України, оскільки безпідставно була розширено витлумачена судом першої інстанції), оскільки:

1) залишивши мою позовну заяву без руху суд не виконав постанови № 2 пленуму ВСУ від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», в п. 7 якого вказано, що: «Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред’явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику».

Також судом не звернуто увагу на п. 26 вказаної постанови, згідно якої «під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення».

Тобто це не вирішується на стадії перевірки позову та матеріалів до нього на відповідність ст. 119 ЦПК України.

2) не прийнято до уваги подане пояснення в якості виправлення недоліків;

3) до позовної заяви, в якості доказу по справі, подавалася копія акту-претензії (про що зазначено у тексті позовної заяви) про несправність ліфту і вимога його ремонту, що підписаний кількома споживачами і є належними доказами, відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

4) до позовної заяви додано пояснення особи – Єсипенка Василя Васильовича – відповідно до якого він в суді може підтвердити факт виклику ним аварійної служби.

5) вимога в ухвалі про залишення без руху позовної заяви від 05 жовтня 2012 року про те, що позивач мав надати до позовної заяви доказ того що він знаходився у ліфті сааме протягом двох годин є безпідставною, оскільки не пов’язана з предметом позову – зобов’язання відповідача провести ремонт ліфта. Ця вимога була б логічною, якщо позивач вимагав би компенсації від відповідача за той час, який він був утриманим у ліфті.

Таким чином, суд першої інстанції порушив законодавство України, оскільки помилково, безпідставно розширено витлумачив вимоги ст. 119 ЦПК України, не взявши до уваги  постанову № 2 пленуму ВСУ від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»

Враховуючи вказане та керуючись постановою № 2 пленуму ВСУ від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», ст.ст. 293, 311 ЦПК України

ПРОШУ:

-          скасовувати ухвалу від 12 жовтня 2012 року про повернення позовної заяви і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції 

Додатки – примірник апеляційної скарги для надіслання відповідачу. Інші докази, на які є посилання в апеляційній скарзі, наявні в матеріалах справи.

          05.11.2012                                                                                    Кізіма І.В.