Проблемні питання, що стосуються вирішення спорів з банками, стали предметом обговорення
в ході круглого столу, який пройшов у Вищому господарському суді. Як відзначають служителі Феміди, одна з основних проблем, що не дозволяє ефективно захищати інтереси сторін, - це недосконале законодавство. «Від цього страждає і практика застосування законодавчих актів господарськими судами, перед якими через недосконалість регулювання встають надзвичайно складні питання при розгляді справ», - зазначив секретар першої судової палати ВГС Олександр Кот. За його словами, спори про визнання недійсними договорів в іноземній валюті набули широкого поширення через відсуідсутність у банку індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення цієї операції. Судова практика цієї категорії справ неоднозначна, зокрема на рівні місцевих судів. Тому, на думку судді, доцільно закріпити в законодавстві положення, згідно з яким надання валютного кредиту не потребує індивідуальної ліцензії, якщо банк має відповідну генеральну ліцензію на здійснення відповідних операцій.
Досить часто суди розглядають спори про визнання недійсними договорів іпотеки. Як відзначають служителі Феміди, в переважній більшості такі позови немотивовані, а в певних випадках використовуються як привід для відстрочки сплати заборгованості за кредитами.
«Позичальники, намагаючись віддалити повернення боргів, використовують так звані засоби процесуальної диверсії. Найпоширенішим серед них є затягування розгляду справ шляхом звернення з клопотанням про призупинення розгляду справи до розгляду іншого, на їхню думку, безпосередньо пов'язаного з цим. Можна говорити і про інші способи зловживання процесуальними правами: ухиленні від явки представників на судове засідання, заявлення зустрічних позовів », - зазначив А.Кот.
Проте, заявлення зустрічних позовів, за нових змін до процесуальних кодексів наразі не надає змоги затягнути розгляд справи.
Про механізми, які використовують недобросовісні позичальники, розповіла і суддя ВГС Світлана Шевчук. За її словами, якщо кредит видавався акціонерному товариству, то акціонери іноді зловживали своїми правами і пред'являли необгрунтовані позови. «Господарські суди в таких справах повинні досліджувати, чи уповноважений акціонер на представництво інтересів АТ. І якщо у нього немає відповідних повноважень, то суди повинні відмовляти у таких позовах », - зазначила С.Шевчук.
Третейський фактор
Проте не слід думати, що тільки позичальники злоувживають своїми правами. Іноді не дуже коректно по відношенню до клієнтам надходять і фінустанови.
Так, окремі банки під час кризи почали в односторонньому порядку змінювати умови договорів. Звичайно, громадяни почали звертатися в суд, але виявилося, що фінустанови захистили себе і від системи правосуддя. Частини позичальників позовні заяви повернули з приписками: звертатися до третейського суду. Адже саме такий механізм захисту прав був прописаний в договорах.
«У договорах деяких банків прописуються не тільки назви конкретних третейських судів,
але й прізвища суддів, до яких можуть звертатися позичальники. При цьому навіть вказується, що якщо такий-то суддя не може розглянути справу, то його повинен взяти інший, заздалегідь визначений », - розповів про банківські правила А.Кот.
Такі умови суттєво обмежують права громадян, адже у відповідності зі ст.51 закону «Про третейські суди» підставою перегляду рішення третейського суду є виключно порушення процедури розгляду справи. До того ж у законодавстві не прописані ні відповідальність третейцев, ні гарантії їх незалежності.
Однак у ВГС переконані: позичальники повинні мати альтернативні способи захисту своїх прав. З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в нашій державі здійснюється лише судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, - судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод, відзначають «господарники». «Отже суд не може відмовити особі в прийнятті заяви
тільки через те, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому розгляді. Така правова позиція була викладена в постанові ВГС у справі €аві № 17/171-09 », - пояснив позицію свого суду А.Кот.
Таким чином, і банки, і позичальники можуть захистити свої права в судах. Хоча через законодавчі прогалини зробити це не так-то просто.
переведено з оригіналу http://zib.com.ua