Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%AM, %19 %517 %2015 %11:%Июнь

Клопотання про забезпечення позову

Оцените материал
(5 голосов)

Відразу ж звертаю увагу суду на те, що, НЕ забезпечення позову на період розгляду справи способом, про який просить позивач, заздалегідь вирішить спір на користь відповідача. Відмовивши у задоволенні цього клопотання, суд фактично постановить рішення на користь відповідача без розгляду справи по суті, що суперечитиме  ст. 2 КАС України. Негативні наслідки від такого забезпечення НЕ превалюють над імовірним позитивним ефектом.

 

 

Вищий адміністративний суд України

01029, місто Київ, вул. Московська, 8,

корпус 5

головуючий суддя Бившева Л.І.

справа № П/800/166/15

 

 позивач

громадянин України

Кізіма Ігор Віталійович

02090, м. Київ, вул. Празька, 3

096-545-40-33

e-mail: Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

 

третя особа 

 

 

 

особа,  якій прошу заборонити вчиняти дії

 

                                  

Кабінет міністрів України

01008, м. Київ, вул. Грушевського,12/2

інші засоби зв’язку невідомі

 

Фонд державного майна України

01601, м. Київ-133, вул.Кутузова, 18/9

факc: (38 044) 286-79-85

 

    відповідач

Президент України

Порошенко Петро Олексійович

01220, м. Київ, вул. Банкова, 11

інші засоби зв’язку невідомі

 

 

Клопотання

про забезпечення позову

Відразу ж звертаю увагу суду на те, що, НЕ забезпечення позову на період розгляду справи способом, про який просить позивач, заздалегідь вирішить спір на користь відповідача. Відмовивши у задоволенні цього клопотання, суд фактично постановить рішення на користь відповідача без розгляду справи по суті, що суперечитиме  ст. 2 КАС України. Негативні наслідки від такого забезпечення НЕ превалюють над імовірним позитивним ефектом.

Щодо наповнення бюджету необхідними коштами, то ця аргументація необхідності приватизації не відповідає реаліям і є доволі сумнівною, особливо якщо взяти до уваги науково-аналітичні матеріали Інституту економіки і прогнозування НАН України “Про проблеми прискорення завершального етапу приватизації в Україні та шляхи їх вирішення” та “Ефективність діяльності приватизованих підприємств в Україні”, де проаналізовано показники ефективності діяльності приватизованих підприємств України, а також охарактеризовані проблеми приватизаційного процесу і визначені деякі напрями їх вирішення, які додані до матеріалів справи.

Згідно вказаних досліджень, основні показники діяльності приватизованих підприємств свідчать про погіршення ефективності їхньої діяльності порівняно з доприватизаційним періодом. Проведена по групі обстежених підприємств приватизація не забезпечила підвищення ефективності їхньої діяльності і, понад те, погіршила фінансовий стан цих підприємств. Головне завдання приватизації – привести на підприємства ефективних власників – не було вирішено. Наведені результати аналізу свідчать про необхідність ґрунтовнішої підготовки підприємств до приватизації, особливо в частині більш чіткого визначення інвестиційних зобов’язань потенційних власників підприємств і забезпечення умов щодо їхнього безумовного виконання.

Відповідно зазначених досліджень Інституту, завершальний етап приватизації в Україні відбувається на тлі вкрай складної економічної та політичної ситуації. В умовах макроекономічної нестабільності та окупації частини території країни, інвестиційні ризики у 2015 р. в Україні залишатимуться настільки високими, що ціна продажу об’єктів державної власності може виявитися в декілька разів нижчою, ніж за звичайних обставин. Навіть застосування прозорих приватизаційних процедур з продажу стратегічно важливих державних підприємств не дозволить нівелювати зазначені політично обумовлені інвестиційні ризики у зв’язку із відсутністю достатньої для створення реальної конкуренції за об’єкти продажу кількості платоспроможних покупців. До завершення АТО інвестори не вкладатимуть більш-менш значні кошти в країну, яка фактично перебуває у стані війни.

Також не можна виключати негативних соціальних наслідків приватизації стратегічно важливих об’єктів паливно-енергетичної галузі, у т.ч. газо- та електророзподільних підприємств, що може створити суспільний резонанс не на користь теперішньої влади. У зв’язку з цим в 2015 році є сенс обмежитися приватизацією декількох найбільш  інвестиційно-привабливих стратегічних об’єктів, яка не становить ризику для національної безпеки та соціальної стабільності в країні.

І на останок, все в тих же дослідженнях, зазначається, що чинне приватизаційне законодавство містить можливості продажу об’єктів за заниженими цінами, що створює ризики недоотримання доходів бюджету. Тому до внесення змін у норми законодавства, які регулюють питання оцінки вартості об’єктів та порядку визначення ринкової ціни їх продажу, розпочинати широкомасштабну приватизацію недоцільно.

18.05.2015 року позивач подав позовну заяву про зобов’язання Президента України вчинити певні дії щодо припинення приватизації державного майна, яку розпочато у 2015 році, зокрема, зобов’язати Президента України зупинити дію постанови Кабінету міністрів України від 12.05.2015 року за № за № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році» у порядку, визначеному Конституцією України та зобов’язати Президента України застосовувати вето щодо законів, які спрямовані на внесення змін до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» протягом 2015 року та повертати такі закони до Верховної ради для повторного розгляду у порядку, визначеному Конституцією України.

12.06.2015 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог, яку колегія суддів, в супереч вимогам КАС України, не розглянула під час судового засідання 15.06.2015 року.

 У згаданій заяві позовні вимоги викладаються наступним чином:

«визнати протиправною бездіяльність Президента України з приводу невжиття заходів щодо припинення приватизації державної власності;

зобов’язати Президента України зупинити дію постанови Кабінету міністрів України від 12.05.2015 року за № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році» у порядку, визначеному Конституцією України;

зобов’язати Президента України прийняти рішення про розробку та затвердження доктрини економічної безпеки України, в якій передбачити, що держава Україна має: не допускати приватизації об’єктів державного майна груп «В», «Г» та «Е», і лише у випадку крайньої необхідності передавати такі об’єкти іншим особам на правах довірчої власності (управління) або у порядку концесії; припиняти діяння спрямовані на умисне доведення до банкрутства підприємств груп «В», «Г» та «Е»;

зобов’язати Президента України застосовувати вето щодо законів, які спрямовані на внесення змін до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» та повертати такі закони до Верховної ради для повторного розгляду у порядку, визначеному Конституцією України».

Згідно ч.1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Необхідність забезпечення позову обумовлюється:

 

1) існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача

В газеті «Відомості приватизації» від 10 червня 2015 року № 23 (872), яка містить офіційні публікації Фонду державного майна, надрукований наказ № 829 Фонду державного майна від 08.06.2015 року, яким затверджено план-графік виставлення об’єктів груп В, Г на продаж в 2015 році. Перші об’єкти виставляються на продаж з червня 2015 року.

Згіднорозпорядження Кабінету міністрів України від 4 червня 2015 року № 579-р «Деякі питання приватизації об’єктів паливно-енергетичного комплексу», приватизації підлягають також Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» та Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоцентраль».

Тобто, скоро вже майже місяць триває зазначена процедура, що вимагає вжиття заходів забезпечення позову.

Частка державної власності в економіці України є перш за все гарантом соціального захисту як громадян України, так і зокрема позивача. Саме наявність у держави власності дає змогу впливати на економічні процеси, що відбуваються в ній, стримувати монополістів, виробляти соціальні товари та послуги для забезпечення широких категорій громадян, які в силу суб’єктивних та об’єктивних причин є найбільш соціально вразливими.

В такий спосіб, завдяки наявності у держави власності не менш ніж 20-25% у структурі власності, держава виконує свою соціальну функцію та є, згідно ст. 1 Конституції України, суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.

Про небезпеку заподіяння шкоди свідчить прийняття Кабінетом міністрів України постанови Кабінету міністрів України від 12.05.2015 року за № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році» та затвердження плану-графіку виставлення об’єктів груп В, Г на продаж в 2015 році наказом № 829 Фонду державного майна від 08.06.2015 року.

Так, згаданим планом графіком передбачається виставити на продаж у червні 2015 року ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод», який повністю перебуває на даний час у державній власності.

Основними напрямами діяльності заводу є: послуги з ремонту: капітальний ремонт тепловозів ТУ2, ТУ4, ТУ7, ТГМ23В, ТГМ40, ТГК2, ДГКу і колісних пар до них; ремонт дизелів Д6 і Д12; капітальний ремонт УГП-230, УГП-400, ГДП-1000, НМ612-22. Виробництво: теплообмінники водяні і водо масляні, охолоджувальні елементи, підігрівачі тепловозів, шестерні, муфти, запчастини до гідропередач УГП-320, амортизатори до тепловозів, запасні частини до тепловозів 2ТЕ10 в/і, ТЕП60, ТУ2, ТУ4, ТУ7 і ЕПС, втулки дизеля Д100, підшипники турбокомпресорів, поршні компресора КТ-6, ВВ 07/8, великі зубчасті колеса до тепловозів, а також вінці зубчастих коліс.

ПАТ "Гайворонський тепловозоремонтний завод" здійснює ремонт тепловозів вузької і нормальної колій, дизельних двигунів тепловозів. Випускає широкий асортимент запасних частин для рухомого складу залізниці. Особливим попитом користуються зубчасті колеса для тепловозів дизель-потягів та електровозів, теплообмінники тепловозів та інші. Завод експортує свою продукцію підприємствам Росії, Булорусі, Прибалтики, Казахстану, країн Єврозони.

Вказане означає, що зазначене підприємство при грамотному менеджменті може показувати ще більші результати, ніж показує на даний час.

Приватизація цього заводу неодмінно зашкодить правам позивача, оскільки я, як громадянин України, змушений користуватися послугами залізничного транспорту, а приватний власник неодмінно збільшить ціну на товари та послуги, що виробляє та надає завод.

Відтак вказане позначиться на вартості залізничних перевезень.

Так, у минулому році я подорожував з м. Київ до м. Генічеськ і за плацкартне місце сплатив 174 грн. В цьому ж році за такий же квиток я маю сплатити 462 грн. І це при тому, що «Укрзалізниця» належить державі. Можна лише уявляти як піднімуться ціни на квитки, якщо рухомий склад буде ремонтувати приватний власник, для якого прибуток понад усе.

План продажу зазначеного заводу заплановано на червень 2015 року, а відтак існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Публічне акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" заплановано продати у серпні 2015 року.  Сфера діяльності товариства: розробка та виготовлення радіоелектронного обладнання та систем: авіаційні, зв'язку, управління, реєстрації, збору та обробки інформації, діагностики та вимірювань, озвучування, охорони, пасажирського транспорту; захист інформації;  безконтактні електроприводи постійного струму.

Вказане підприємство є стратегічним для функціонування держави та має на меті забезпечувати позивачу та іншим громадянам України інформаційну безпеку. Це підприємство умисне доведено до банкрутства за схемою, яка при приватизації державного майна використовується вже не вперше, а тому дане підприємство потрібно в крайньому разі передати в управління та концесію, а не продавати. Окрім того, це підприємство виробляє потрібну продукцію саме для армії та військових, яка конче необхідна зараз у зоні АТО. А від успіху наших військових у зоні АТО залежить в якій мірі будуть дотримані права, свободи та виконанні гарантії людини, громадянина не лише позивача, а й всього Українського народу, так як підприємство розробляє прибори вкрай необхідні зараз в зоні АТО.

У вересні 2015 року виставляються на продаж державні частки ПАТ «Миколаївобленерго», ПАТ «Хмельницькобленерго», ПАТ «Тернопільобленерго», а відтак існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки розгляд справи по суті може затягнутися до вересня, якщо колегія суддів, в порушення всіх процедур, не заслуховуючи третіх осіб на стороні позивача, не викликаючи свідка в суд, не досліджуючи речові і письмові докази і т.п., не прискорить розгляд справи.

Також, згіднорозпорядження Кабінету міністрів України від 4 червня 2015 року № 579-р «Деякі питання приватизації об’єктів паливно-енергетичного комплексу», приватизації підлягають також Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» та ДП «Сєвєродонецька теплоцентраль». Щодо останньої, то її взагалі не слід продавати у період АТО, особливий період для України і неспокійну ситуацію в регіоні. Тут, вкотре, повертаємося до результатів досліджень Інституту економіки та прогнозування НАН України. Відповідно зазначених досліджень Інституту, завершальний етап приватизації в Україні відбувається на тлі вкрай складної економічної та політичної ситуації. В умовах макроекономічної нестабільності та окупації частини території країни, інвестиційні ризики у 2015 р. в Україні залишатимуться настільки високими, що ціна продажу об’єктів державної власності може виявитися в декілька разів нижчою, ніж за звичайних обставин.

Втрати державою часток вказаних товариств призведе до остаточної втрати впливу держави на тарифну політику у сфері енергетики та поглибить в ній кризу, посилить монополізацію ринку електроенергії, внаслідок чого зростуть тарифи не лише для споживачів, що обслуговуються даними товариствами, а й для позивача, оскільки монополісти прагнутимуть до зрівняння високих цін на електрику та тепло між різними регіонами України. А оскільки олігархами скуплено вже майже все, то тарифи тільки зростатимуть і позивач так і не вибереться ніколи з «тарифного рабства».

В решті-решт, все закінчення продовженням зростання тарифів, які держава не в стані контролювати та впливати на монополістів і без тотального розпродажу своєї власності.

А відтак я, позивач по справі, неабияк відчув на собі негативні наслідки підняття тарифів. Що казати тоді про пенсіонерів.

Посилання Уряду на те, що держава не зможе забезпечити належний менеджмент цих товариств є нікчемним, оскільки якщо держава не здатна забезпечити менеджмент на цих товариствах, то як держава планує забезпечення виконання покупцем приватизаційних умов і гарантує сплату обумовленої договором ціни об’єктів. Так, непоодинокі випадки, коли приватизаційні умови не виконувалися, і досить довго, через звернення до судів, з покупців стягувалися суми, які такі покупці мали сплатити державі за угодами приватизації.

Ці та інші обставини є можливість з’ясувати на підставі наданих позивачем письмових та речових доказів. Зокрема, відеозаписом інтерв’ю екс-голови ФДМ Валентини Семенюк-Самсоненко.

У вересні до продажу планується також 49% статутного капіталу ПАТ «Машинобудівний завод "Аметист", який зокрема виробляє обладнання для цегляних заводів, а відтак на отримання у держави соціального або просто доступного житла і збільшення  власної житлової площі позивачу (як і решті громадян) в перспективі можна не сподіватися. Адже ціни на обладнання буде визначати приватний власник за ринковими максимально можливими цінами. І про соціальну спрямованість свого бізнесу він наряд чи дбатиме.  Особливо з огляду на той факт, що держава не має наміру переобтяжувати покупців приватизаційними умовами.

У позовній заяві я зазначав про те, що житлова площа, яку я наразі займаю (на праві приватної власності) не дозволяє проживати більше однієї людині, а про те щоби мати для сім’ї комфортні умови існування годі й мріяти.

Аналогічну мотивацію і аргументування можна навести по кожному об’єкту державної власності як зазначеному у постанові Кабінету міністрів України від 12.05.2015 року за № 271, так і в плані-графіку виставлення об’єктів груп В, Г на продаж в 2015 році, згідно наказу № 829 Фонду державного майна України.

Спільним в моїй аргументації по кожному об’єкту, який виставляють на продаж, є те, що держава не має права позбавитися повністю своєї власності – частки національного багатства, що належить і використовується в інтересах всіх громадян України, і конкретно позивача. А також злочинним є продавати рештки державної власності без Державної програми приватизації, яка би відповідала сучасним реаліям, з максимальною кількістю приватизаційних умов.

Від розміру та наявності національного багатства у державі, безпосередньо залежить спроможність забезпечення соціальних гарантій та соціальна спрямованість держави. Адже саме за рахунок національного багатства (зокрема, державної власності) є можливість фінансувати безкоштовну освіту, медицину, навчання, забезпечувати гідний рівень життя як позивача по справі, так і всього  Українського народу, їх екологічну безпеку, охорону правопорядку тощо.

Також, в грудні місяці передбачено виставити на продаж державну частку в ПАТ «Черкасиобленерго». Зазначене товариство умисно доведено до банкрутства. Позивач є акціонером цього товариства і володіє 100 акціями. Проте, не вщухають пропозиції викупити мої акції за безцінок. За ці акції, я у свій час віддав приватизаційний сертифікат, реальна ціна якого, на той час була еквівалентна 54000 доларів США.

Я, позивач по справі, вважаю, що якщо держава не буде акціонером ПАТ «Черкасиобленерго» нас, міноритарних акціонерів, зокрема позивача, не лише позбавлять дивідендів (за весь час я не отримав жодного разу дивідендів, при тому що товариство умисно збанкрутували), а й взагалі позбавлять його акцій. До того ж, я назавжди втрачу надію і шанси на виплату мені дивідендів на мої акції, так як приватні акціонери, через різноманітні махінації, без контролю держави як акціонера, будуть робити все що їм заманеться, підкупляючи всі можливі наглядові та контролюючі інститути.

Вони вже довели прибуткове обленерго, з метою не сплачувати дивіденди акціонерам та повністю привласнення вигідного активу собі, до фіктивного банкрутства. А без держави і її впливу на ситуацію вони взагалі творитимуть, що забажають. І як показує практика – успішно. Варто лише почитати відповідь, яку надано мені як акціонеру за моєю скаргою.

Суть відповіді у тому, що «все законно», «все згідно рішень суду». Проте, за сучасних реалій корупції довести, що товариство навмисне довели до банкрутства чи має місце фіктивне банкрутство практично неможливо.

І при цьому, щосили намагаються викупити в мене 100 моїх акцій за мізерні копійки.

Що це як не насмішка з позивача, з всього Українського народу – громадян всіх національностей.

 

2) захист прав, свобод та інтересів позивача та Українського народу (громадян всіх національностей) стане неможливим без вжиття таких заходів

Індивідуальні та колективні права нерозривно пов'язані, хоча і різні за своєю природою. Проте як би не були різноманітні ці права, їх правомірність повинна незмінно проходити перевірку "людським виміром" - правами індивіда. Вимагаючи визнання колективних прав, суб’єкт  повинен виходити з того, що такі права є не сумою індивідуальних прав, а становлять якісно інший рівень їх захисту. Отже, я, як громадянин України, який має приналежність до суб’єкта колективних прав – Українського народу – маю повне право заявляти вимогу про якісний рівень захисту колективних прав – прав Українського народу на національне багатство та звертатися до суду за захистом таких прав.

Мій позов щодо заборони приватизації та збереження за державою національного багатства і є реалізацією права на звернення за судовим захистом відповідного колективного права, оскільки від ступеню захисту колективного права залежать і конкретні права позивача як громадянина України.

Тобто, мої права і інтереси і права Українського народу на збереження національного багатства (державної власності) тісно, нерозривно  пов’язані між собою.

Згідно Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року «Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України… Весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений  на  території України, є власністю її народу,  матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян. Декларація є основою для нової Конституції, законів України.

З першого речення преамбули Конституції «Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей» виходить, що український народ складається з громадян України. Отже, національне багатство є спільною власністю всіх громадян України, а відтак позивач має право відстоювати колективне право Українського народу на національне багатство України, яке перебуває зокрема, в державній власності.

Невжиття заходів забезпечення позову призведе до продажу виставлених об’єктів приватизації до ухвалення рішення у справі.

Як показало перше судове засідання 15.06.2015 року, на якому колегія суду не вирішила багатьох питань, які мала змогу вирішити, через неявку представника Кабінету міністрів України, розгляд справи буде тривати не менш декількох місяців.

До того ж, з усіх міст України, з м. Києва громадяни подають заяви про участь у справі в якості третьої особи на стороні позивача та просять суд взяти участь у справі за допомогою відеоконференції.

Навіть при задоволені частини з цих клопотань знадобиться значний період часу для розгляду справи по суті, а тим часом процес приватизації триватиме і об’єкти, виставлені на продаж можуть бути вже придбані покупцями.

І для того, щоби інтереси всіх сторін були дотримані позивач включив у свої вимоги пункт, згідно якого можна заборонити лише виконання кінцевої стадії приватизації – укладання угоди приватизації. Таким чином, процес приватизації порушено не буде – буде заборонено лише виконання останньої стадії цього процесу – відчуження об’єктів – підписання зі сторони органів приватизації відповідних договорів.

 

3) для відновлення прав, свобод та інтересів позивача та Українського народу (громадян всіх національностей) необхідно буде докласти значних зусиль та витрат

У разі придбання, виставлених на продаж об’єктів приватизації необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, щоби повернути такі об’єкти назад у державну власність, позаяк таке повернення відбуватиметься або через рішення Верховної ради України або через суди. Як перший, так і інший спосіб є затратним по часу та дорогим по фінансам.

Окрім того, прогнозовані покупці володіють досить потужними фінансовими, політичними та іншими ресурсами щоби зробити процес повернення придбаних ними державних об’єктів практично неможливим.

 

4) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

4.1. У нас практично щороку виконується (наповнюється) бюджет за допомогою надходжень коштів від приватизації, починаючи з 2000 року. А що Уряд буде робити після того, як розпродасть всю власність? Перша велика приватизація почалася в 2000-роках. За 15 років приватизовані підприємства так і не змогли, не дивлячись на запевнення влади, забезпечити достатні надходження до бюджету, робочі місця тощо. І вже ця обставина показує хибність тези, що приватний власник ефективніше, і передача, тотальна передача державної власності у приватні руки забезпечить добробут Українського народу, громадян України.

Докладніше, ця обставина буде досліджена в процесі розгляду справи, а вирішуючи питання забезпечення позову дуже прошу суд ознайомитися з науково-аналітичними дослідженнями Інституту економіки та прогнозування НАН України  “Про проблеми прискорення завершального етапу приватизації в Україні та шляхи їх вирішення” та “Ефективність дяльності приватизованих підприємств в Україні”, в яких проаналізовано показники ефективності діяльності приватизованих підприємств України, а також охарактеризовані проблеми приватизаційного процесу і визначені деякі напрями їх вирішення.

4.2. Ідея про те, що роль держави в економіці країни має бути мінімальною, стала визначальною. Твердження про те, що держава взагалі не повинна і не може ефективно управляти капіталом, вважається беззаперечним. Це якраз, на практиці й демонструє хибність так званої «ліквідаційної» теорії приватизації, що породжена хибною теорію «неспроможності» держави.

У дійсності ринку байдуже, хто є власником — приватна особа чи держава. Успішність визначається результатами діяльності, які залежать не від статусу кінцевого вигодонабувача, а від його управлінських якостей. Хоч би як ми кивали у бік держави, у приватному секторі прикладів неефективного управління не менше. Нині багато країн світу демонструють приклад ефективності держави як власника. У провідних країнах питома вага державного сектора становить приблизно 20–40%. Для ефективного управління держвласністю потрібна реформа, яка централізує функції держуправління і впроваджує сучасні інструменти й методи корпоративного управління та інших практик, використовуваних у приватному секторі.

4.3. Давно забулася головна мета приватизації: ефективне управління об’єктами та залучення інвестицій для посилення конкурентоспроможності економіки. В українських реаліях головною метою процесу стало наповнення бюджету без визначеного на законодавчому рівні цільового використання отриманих коштів.

Згідно з державним кошторисом, очікувана сума від приватизації у 2015 році - 17 млрд грн. Куди ця сума повинна піти - нікому не відомо. Це обумовлює перетворення виробничого капіталу держави у засіб споживання, що особливо небезпечно при високому рівні зношеності основних фондів та низькому рівні інвестицій. Кабінет міністрів подав на розгляд Верховної Ради доопрацьований проект закону "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та деякі питання діяльності об'єктів, що виключаються з такого переліку".

У документі і далі простежуються тенденції безконтрольного звуження кількості підприємств, які не підлягають приватизації, в тому числі за рахунок об'єктів права державної власності, відчуження яких створює ризики для безпеки держави.

Слід провести інвентаризацію підприємств, що утримуються на державному балансі, сформувати усталені переліки підприємств, які не підлягають приватизації, та підприємств, що мають стратегічне значення.

А яка ж частка державної власності на даний час? Позивач стверджує, що не більш, ніж 10%, відповідач буде заперечувати. Істину встановимо лише під час судового розгляду по суті. А до того часу потрібно заборонити продовження процесу приватизації, принаймні її кінцевої стадії – підписання договорів купівлі-продажу, угод приватизації.

4.4. Не існує Державної програми приватизації на 2015 рік, затвердженої відповідно до ст. 4 ЗУ «Про приватизацію державного майна». Стара державна програма на 2012-2014 роки не відповідає сучасним реаліям особливого періоду.

Варто відзначити, що перед цією Програмою десять років не приймалася програма приватизації, а продовжували діяти положення Програми 2000-2002 року.

Разом з тим, згідно ст. 4 ЗУ «Про приватизацію державного майна» державна програма приватизації розробляється Фондом державного майна України, затверджується законом України строком на три роки і діє до завершення її виконання.  У Програмі визначаються: мета; шляхи, способи досягнення та заходи з реалізації мети; завдання щодо забезпечення виконання Програми; очікувані результати виконання Програми. Всього цього, документом що мав би силу Закону, не визначено.

За відсутності нової державної  програми  приватизації, адекватної сучасному рівню розвитку суспільних відносин, приватизація, що розпочата у 2015 році, не  відповідає  інтересам національної безпеки у сфері приватизації та інтересам держави, інтересам Українського народу, інтересам позивача по справі.  Приватизація державного майна у кризовий для держави час призведе до втрати державного майна за безцінь та вкрай невигідних умов.

З огляду на те, як проходила приватизація за всі роки незалежності, приходимо до невтішних висновків – вона завжди проходила незадовільно, не виконувала поставлених перед нею завдань.

Так, ще Постановою Верховної Ради України від 24 червня 1993 року робота Кабінету Міністрів щодо виконання Державної програми приватизації оцінена як недостатня (незадовільна).

Рада національної  безпеки  і   оборони   України,   своїм  рішенням  від  15 лютого 2008 року "Про забезпечення національних інтересів і  національної безпеки   у   сфері   приватизації   та  концептуальні  засади  їх реалізації",  введеним  у  дію  Указом  Президента України від 6 березня 2008 року N 200, визнала рівень нормативно-правового  регулювання  засад  приватизації  державного майна  таким,  що  призводить  до  ослаблення  системи  державного регулювання   і   контролю   у   сфері   приватизації,    зниження інвестиційної   та   інноваційної   активності,  зростання  частки іноземного капіталу у стратегічних  галузях  економіки,  ускладнює створення  конкурентного середовища в економіці,  а відтак створює загрозу  національним  інтересам  і  економічній  безпеці  держави (пункт 1). 

Виявивши  таку  загрозу  національній безпеці, Рада національної безпеки і оборони  України  зобов'язала Кабінет  Міністрів  України  не  допускати  до  затвердження нової Державної програми приватизації приватизацію підприємств, що мають стратегічне  значення  для  економіки  і безпеки держави,  якщо це матиме  наслідком   монополізацію   відповідного   ринку   товарів.

Отже, кожен етап приватизацію приносив шкоду Українському народу, позивачеві по справі. Що й призвело і призводить до того, що позивач та його сім’я чим рік тим живе гірше й гірше.

Приватизація у 2015 році розпочата не в кращих умовах для країни, що призведе до втрати об’єктів державної власності за безцінь та взагалі без будь-якої програми приватизації.

Іншими словами – це буде хижий розподіл державної власності – власності всіх громадян України – між декількома хижаками-олігархами.

Під виглядом приватизації державної власності, насправді, мала місце абсолютно безцеремонна конфіскація власності народу.

Причому всупереч волі останнього. По суті, подія стала грандіозною аферою століття.
Оскільки приватизація проходила всупереч волі, прав і національним інтересам народу, то всю сукупність нормативних актів про неї можна без натяків зарахувати до розряду квазізаконодавства або неправедного законодавства. Під таким розуміється сукупність законодавчих актів, хоча і прийнятих парламентом країни з дотриманням звичайних парламентських процедур, але зміст і застосування яких пов'язані з порушенням принципів справедливості та верховенства права.  

4.5. Приватизація залишків державної власності (необдумана та без відповідної програми)  унеможливлює  забезпечення  в  повному  обсязі економічної  безпеки  України  -  однієї  з  найважливіших функцій держави,  що  визначена  частиною  першою  статті  17  Конституції України

Приватизація підприємств державної та комунальної форми власності спричинила різкий занепад економіки України, стала причиною зниження рівня добробуту громадян, посилила безвідповідальність держави за економічну політику та продовжує нести за собою надзвичайно негативні соціально-економічні наслідки та загрози для громадян України.  

В умовах фінансової кризи продаж державних та комунальних підприємств є неефективним варіантом виходу із ситуації, що склалася в економіці, та може в подальшому, ще більше знизити контроль держави над економічною політикою.

4.6. Юридичний аналіз законодавства від 1990 року до цього часу показує:

- виключними власниками національного багатства, що було загальнонародною (державною власністю) за ст.10 Конституції УРСР станом на 1990 р. (на момент проголошення Декларації про державний суверенітет), були 52 млн. українців;

-  24 жовтня 1990 року  законом  УРСР  “Про зміни і доповнення до Конституції (Основного Закону) Української РСР" N 404-XII було зупинено дію ст.10 Конституції УРСР про загальнонародну (державну) власність до набрання чинності нової Конституції (тобто до 13.07.1996 року);

-   стаття 170 Конституції УРСР встановлювала: "Всі закони та інші акти державних органів України видаються на основі і відповідно до цієї Конституції.

Тому з 24.10.1990 року і до 14.07.1996 року всі нормативно-правові акти про приватизацію, корпоратизацію і акціонування, - фіктивні, так само, як і псевдо-приватизація.

Закони, про які йде мова діють і на даний час.

Згідно ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

З цієї статті виходить, що: 1) у держави Україна має бути власність; 2) держава  забезпечує соціальну спрямованість економіки.

Відповідно до ч. 4 ст.117 КАСУ адміністративний позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

НЕ забезпечення позову на період розгляду справи способом, про який просить позивач, заздалегідь вирішить спір на користь відповідача, оскільки дозволить здійснити продаж виставлених об’єктів державного майна. Відмовивши у задоволенні цього клопотання, суд фактично постановить рішення на користь відповідача без розгляду справи по суті, що суперечить  ст. 2 КАС України.

На підставі ст.ст. 72, 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою недопущення дій, які в разі задоволення позовних вимог, потягнуть за собою порушення прав та інтересів позивача, відновлення яких потребуватиме значних зусиль та часу,

ПРОШУ:

1) заборонити Кабінету міністрів України вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання та реалізацію постанови Кабінету міністрів України від 12.05.2015 року за № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році» та здійснювати будь-які заходи, спрямовані на приватизацію державного майна до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) заборонити Фонду держмайна України вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання та реалізацію постанови Кабінету міністрів України від 12.05.2015 року за № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році» та здійснювати будь-які заходи, спрямовані на підготовку до приватизації державного майна до ухвалення рішення в адміністративній справі;

3) заборонити Кабінету міністрів України приймати рішення про погодження умов приватизації (проектів планів приватизації та/або планів розміщення акцій) до ухвалення рішення в адміністративній справі;

4) заборонити Фонду державного майна України, його регіональним відділенням (по Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій області, по Житомирській, Закарпатській області, по Запорізькій, Івано-Франківській області, по Київській області, по Кіровоградській, Луганській, Львівській області, Регіональному відділення по м. Києву, по Миколаївській, Одеській, Полтавській області, Регіональному відділенню по Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській області, по Хмельницькій, Херсонській, Черкаській області, Регіональному представництву по Чернівецькій, Чернігівській області) та представництвам укладати угоди приватизації щодо об’єктів, визначених постановою Кабінету міністрів України від 12.05.2015 року за № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році», до ухвалення рішення в адміністративній справі;

5) вжити заходів забезпечення позову з власної ініціативи, в разі якщо способи викладені позивачем, на переконання суду, буде доречно викласти по іншому або уточнити в певній частині.

 

Додатки:

-        Оригінал квитанції про сплату судового збору (час операції 17.06.2015 17:32);

-        Оригінал квитанції про сплату послуг банку за переказ судового збору (час операції 17.06.2015 17:32);

-        Копія квитка на потяг №282;

-        Копія онлайн-замовлення квитка на сайті «Укрзалізниці»;

-        Копія відповіді з Національної комісії цінних паперів та фондового ринку – 3 арк.;

-        Копія пропозиції щодо викупу акцій:

-        Копія 1, 15, 16 стор. газети «Відомості приватизації» від 10 червня 2015 року № 23 (872);

-        Копія скріншоту с офіційного сайту Кабміну «Розпорядження від 4 червня 2015 року «Деякі питання приватизації об’єктів паливно-енергетичного комплексу» - 2 арк.;

-        Копія рахунку на сплату за житлово-комунальні та інші послуги;

-        Примірники клопотання з доданими документами для відповідача, третьої особи і Фонду державного майна.

 

 

                     19.06.2015 року                                                         Кізіма Ігор Віталійович  



Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×