Вход/Регистрация

Юридические услуги Киев и Киевская область

Тел.: (063) 539-42-13, (096) 545-40-33, (095) 573-20-30
E-mail: utk2012@bigmir.net, skype: k0965454033

Суббота, 23 Январь 2016 23:14

Звернення в Європейський суд з прав людини - порушення права на участь в управлінні державними справами

Оцените материал
(1 Голосовать)
Ми, активісти операції "АнтиприХватизація", подаємо скаргу цю скаргу. Приєднуйтеся до діяльності операція "АнтиприХватизація". Докладно у групах ФБ та ВКонтакті.
Я, юрист, магістр права Ігор Кізіма завжди допоможу вам правильно звернутися до Європейського суду з прав людини. тел. (063) 539-42-13, (096) 545-40-33, (095) 573-20-30

   Rule 39 - Urgent/Article 39 – Urgent/Стаття 39- Терміново

   Право заявників на участь в управлінні державними справами порушені державою Україна, оскільки де-юре та де-факто в державі неможливо реалізувати взяти участь в управлінні державними справами (ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права), що є дискримінацією кожного з нас як громадянина, людини (ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

   А саме, заявники не мають можливості впливати на прийняття управлінських рішень ні за допомоги прямої демократії (місцевої ініціативи), ні через висування власних кандидатур на місцевих виборах  в депутати місцевої ради (згідно дискримінаційного Закону "Про місцеві вибори" від 2015 року висувають кандидатів лише партії – (відсутність можливості самовисування), непомірний розмір грошової застави порівняно з доходами громадян).

   Терміновість вжиття тимчасових заходів аргументуємо наступним:
   1) Київська міська рада, Київський міський голова В.Кличко ігнорують подану нами місцеву ініціативу (вх.№ ОП/КО-8138 від 20.05.2015 року), тоді як її негайним розгляд мав би привернути увагу як депутатів, так і суспільства до питань, викладених у пропозиції територіальної громади у порядку місцевої ініціативи;
   2) вибори у районні у місті Києві ради призначені на 27.03.2016 року за законом «Про місцеві вибори» 2015 року, який не дає можливість балотуватися самостійно (самовисуванням) та встановлює непомірний розмір грошової застави для участі в них. Тобто продовжується порушення прав заявників.
   
   Зважаючи на те, що національні засоби не дали і не можуть дати результату в мірі необхідній для припинення порушення права та в мірі необхідній для його поновлення, просимо вжити тимчасових заходів та звернути увагу Президента України, Верховної ради України, Київського міського голови Віталія Кличка, Київської міської ради  на те, що:
   1) ігнорування місцевої ініціативи від територіальної громади, суперечить європейській практиці та національному законодавству, є не припистимим для демократичної держави;  
   2) законодавчі обмеження щодо участі у виборах для громадян - заявників (непомірна грошова застава, відсутність можливості висувати свою кандидатуру самостійно, без відношення до політичної партії) грубо і цинічно порушують право заявників брати участь в управлінні державними справами та є дискримінаційними за майновою та соціальною ознакою.  
   Або просимо вжити інших справедливих, розумних тимчасових заходів на розсуд Суду, якщо певні моменти буде доречно на думку Суду викласти інакше.

   Також ми просимо, у випадку якщо Суд вважатиме, що цей формуляр має певні недоліки, надати можливість їх виправити, відреагувавши на відповідні зауваження Суду.

У будь-якому разі просимо надіслати відповідь не шаблону, а аргументовану конкретно до наших обставин справи і заповненого формуляра.

                                                  Щодо застосування правила 41[13] Регламенту Суду

   Оскільки підняте заявниками питання стосується інтересів не лише нас, а й всього Українського народу, демократичних суспільних цінностей, після вжиття тимчасових заходів, просимо розгляд заяви визнати пріоритетним, згідно правила 41[13]

   Розглядаючи дану заяву, також, просимо Суд взяти до уваги, що ми посилаємося на відсутність ефективних засобів юридичного захисту на національному рівні (ст. 13 Конвенції, аргументація далі у формулярі)





20.05.2015 року від імені територіальної громади м. Києва заявниками (ініціативною групою у складі гр.гр. Кізіма І.В (Заявник-1), Єсипенка В.В. (Заявник-2), Струкова В.А., до якої згодом приєднався гр. Федоренко С.О. (Заявник-3) була подана пропозиція в порядку місцевої ініціативи (вх.№ ОП/КО-8138 від 20.05.2015 року).
    Пропозиція стосується звернення Київської міської ради до Верховної Ради України щодо необхідності повернення у комунальну власність містозабезпечуючих підприємств (Київенерго, Київводоканал, Дарницька ТЕЦ, Київгаз і т.п.) та пропозиція звернутися в суд від імені територіальної громади з вимогою скасувати незаконні рішення щодо протиправного відчуження містозабезпечуючих комунальних підприємств (Київенерго, Київводоканал, Дарницька ТЕЦ, Київгаз і т.п.), а також вжити заходів, у межах законних повноважень, щодо перевірки обґрунтованості тарифів у житлово-комунальному господарстві, вжити заходів щодо належного виконання монополістами законодавства при повірці лічильників.

   Розгляд пропозиції в порядку місцевої ініціативи (вх.№ ОП/КО-8138 від 20.05.2015 року) було включено до проекту рішення Київради «Про порядок денний пленарного засідання ІІІ сесії Київради VІІ скликання 23.07.2015 року» у розділі «Різне» (доповідач Кізіма І.В.). Проте, до нашого питання так і не дійшли. І до цього часу вперто, завдяки бюрократичним витівкам пропозицію не розглянуто згідно вимог законодавства.       

   Згідно ст. 4 Статуту територіальної громади м. Києва - місцева ініціатива - це одна з форм безпосередньої участі громади в управлінні життям міста. Згідно законодавства України (зокрема, ст. 9 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні») місцева ініціатива обов’язково має бути розглянута на пленарному засіданні сесії Київської міської ради за участі членів ініціативної групи.

   Наразі нас повідомили (відповідь від 25.12.2015 року), що Київська міська рада прийняла  рішення від 08.10.2015 № 121/2024 «Про затвердження Порядку внесення місцевої ініціативи в місті Києві», яким вже після отримання нашої місцевої ініціативи змінено вимоги до її оформлення (ініціатива отримана Київрадою 20.05.2015 року – рішеня від 08.10.2015) . Тобто, ми обгрунтовано вважаємо, що розглядатиметься наше питання роками.

   Тобто, навмисне створена бюрократична перепона, яка створює видимість правомірності того, що Київська міська рада не розглядає подану нами місцеву ініціативу у відповідності до вимог національного законодавства, Європейської хартії місцевого самоврядування.

   Також, через можливість вчинення подібних протидій від Київради та її посадових осіб в майбутньому, у заявників не має ефективного правового засобу на національному рівні. Оскільки Київська міська рада може повторювати подібну процедуру неодноразово, що робить нереальним зобов’язати Київську міську раду (її посадових осіб) виконувати закон за допомогою рішення суду або в інший правовий спосіб.

   Тому що, кожного разу є вирогідність появи чергового рішення Київради, яке встановлюватиме нові видозмінені вимоги від попередніх процедур як до місцевої ініціативи, так і до інших форм безпосередньої прямої демократії (загальні збори громадян за місцем проживання, громадські слухання тощо).

   З цього приводу ми звернулися із заявою про кримінальне правопорушення. Наразі у кримінальному провадженні № 42015100100000264 від 20.10.2015 року триває досудове слідство, яке проводить управління поліції в Шевченківському районі Головного управління Національної поліції в м. Києві. Однак  за будь-якого результату цей напрям не призведе до поновлення наших прав – прав приймати участь в управлінні справами власної держави.

   28.09.2015 року Київська міська виборча комісія постановами № 52 та № 53 відмовила гр. Кізіма І.В. (Заявнику-1), гр. Федоренко С.О., (Заявнику-3) у  реєстрації як кандидатів на посаду міського голови м. Києва на місцевих виборах 2015 року через те, що ми не сплатили грошової застави, посилаючись на ст. 44 ЗУ «Про місцеві вибори», яка вимагає сплату грошової застави, до того ж, у надзвичайно великому розмірі.

   За нашим позовом до Київської міської виборчої комісії про визнання протиправними постанови Київської міської виборчої комісії № 52 та № 53 від 28.09.2015 року; зобов’язання Київську міську виборчу комісію зареєструвати Кізіма Ігоря Віталійовича та Федоренка Сергія Олеговича кандидатами на посаду міського голови м. Києва на місцевих виборах 2015 року) судді Окружного адміністративного суду м. Києва Літвіновою А.В., Кротюк О.В., Мазур А.С., постановили завідомо неправосудну постанову від 02.10.2015 року у адміністративній справі № 826/22822/15.

   За нашим позовом до Київської міської виборчої комісії (визнати голосування, яке відбувалися 25 жовтня 2015 року на виборчих дільницях м. Києва, недійсними) судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кротюк О.В., Літвіновою А.В., Мазур А.С., постановили завідомо неправосудну постанову від 03.11.2015 року у адміністративній справі № 826/24432/15.

   Зазначені рішення суду є протиправними, оскільки при розгляді справ судді цілковито проігнорували ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Конституцію України, ст. 1 протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

   Звертаємо також увагу, що Конституційний суд України своїм рішенням (яке явно застаріло і не відповідає сучасним реаліям)  від 30 січня 2002 року (Справа N 1-18/2002 N 2-рп/2002), з поміж іншого, прямо вказав, що розмір грошової виборчої застави має відповідати рівню майнової спроможності населення.

   У злочинний спосіб, умисне суд проігнорував також ст. 9 КАС України (відповідне клопотання від 02.10.2015 року), яка містить імперативний наказ для суду: «при розгляді справ, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу».
   
ЗУ «Про місцеві вибори» від 14 липня 2015 року за № 595-VIII є явно дискримінаційним через вимогу непомірного розміру грошової застави та через позбавлення громадян права балотуватися у місцеві ради без їх відношення до політичних партій, шляхом самовисування.

   Те, що національними судами в обох випадках було свідомо проігнорувано ст. 38 Конституції України, ст. 25 Міжнародного акту про громадянські та політичні права, ст. 1 протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 9 КАС України свідчить про склад злочинів у їх діях.

   Саме тому ми звернулися із заявою про кримінальне правопорушення – постановлення неправосудних рішень – однак слідча суддя відмовила у задоволенні нашої скарги щодо внесення відповідних даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань і його початку. Відповідна ухвала оскарженню не підлягає.

   Звертаємо увагу суду на ту обставину, що оскарження згаданих вище рішень суду у апеляційній та касаційній інстанціях не призвели би до будь-якого правового ефекту, оскільки судді керуючись політичною доцільністю і здебільшого олігархічним лобі, не в змозі, навіть при бажанні, вирішити справу справедливо.

   Також, звертаємо увагу на те, що в цій справі дуже складно визначити єдину процесуальну форму та напрямок захисту, що само по собі впливає на ефективність такого на національному рівні. Тобто, є неможливим використати всі національні засоби повною мірою через наявність великої кількості юридичних шляхів (предметів позовів) за якими можна звертатися в суд з вимогою відновлення права на участь в управлінні державними справами та припинення дискримінації заявників.

Оскільки такі порушення є тотальними, а правовий захист такого права в Україні малоефективний.

Це передусім через те, що право на управління державними справами та випадки дискримінації цього права, надзвичайно змістовні та різнобічні у своїх проявах (право обирати, право бути обраним, право на участь у здійсненні форм прямої демократії тощо).

   Відтак заявники позбавлені можливості приймати участь в управлінні державними справами (справами життя міста) як за допомогою прямої демократії (місцева ініціатива), так і за допомогою представницької демократії шляхом використання свого пасивного виборчого права.


 Згідно ст. 1 протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Загальна заборона дискримінації)  1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших  переконань,  національного  чи  соціального  походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою. 2. Ніхто не  може бути дискримінований будь-яким органом державної  влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1.
   Держава Україна дискримінувала заявників за ознакою майнового стану (занадно великий розмір застави для участі у виборах - 104000 грн.) та за  ознакою політичних переконань (заявники не є членами будь-якої політичної партії та не бажають реалізувати своє пасивне виборче право за допомогою будь-якої політичної сили.

   Загалом, держава Україна дискримінує заявників через ігнорування ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації, згаданої в статті 2, і без необґрунтованих обмежень право і можливість: а) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників; b) голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців.

   Також згідно ст. 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

   Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

   В державі Україна відсутні ефективні засоби юридичного захисту в національних органах, права на участь в управлінні державними справами, оскільки:

   1) великого значення має політична воля багатих, заможних громадян, олігархів і їх ставлеників, які займають ключові посади в парламенті, Уряді, Київській міській раді, судових та правоохороних органах України;

   2) оскарження до судових органів рішень Київської міської ради у нашому питанні нівелюватиметься тим, що суд не має права, згідно національного законодавства, підміняти собою Київську міську раду, а Київська міська рада має можливість кожного разу, коли її рішення скасовано судом, прийняти інше формальне рішення, проте яке за своєю суттю буде аналогічним скасованому судом. Відтак для заявників суди не закінчаться ніколи.

   3) в національному законодавстві відсутні будь-які механізми для пересічного громадянина (заявників) через суд вплинути на Верховну Раду з вимогою скасувати дискримінаційні положення Закону України "Про місцеві вибори" від 2015 року.

   4) Звичайний, пересічний громадянин взагалі позбавлений можливості вплинути на Верховну раду, на місцеву раду. Знову ж таки, через цілковите ігнорування державою Україна права громадян (заявників) на участь в управлінні державними справами.

 За нашими позовами до Київської міської виборчої комісії (адміністративна справа № 826/22822/15, постанова суду від 02.10.2015 року; адміністративна справа № 826/24432/15, постанова від 03.11.2015 року; Окружного адміністративного суду м. Києва, судді  Літвінова А.В., Кротюк О.В., Мазур А.С.) заявники не отримали справедливого розгляду справи безстороннім судом.

   Суд при розгляді обох справ явно проігнорував ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Конституцію України, ст. 1 протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

   І виправдати цю обставину судівською помилкою неможливо, оскільки в супереч неодноразовим клопотанням Заявника-1 та Заявника-3 застосувати прямі норми Конституції України та міжнародних документів, судді не мали жодного наміру. Тексти судових рішень навіть не згадують зазначені міжнародні акти та вказані норми національного права.

Остаточне рішення на національному рівні  не прийняте, оскільки цю заяву ми подаємо зокрема й через порушення ст. 13 Конвенції.

Є лише остаточне рішення (ухвала слідчого судді від 24.12.2015 року), якою відмовлено у кримінальному провадженні щодо суддів Окружного адміністративного суду м.Києва за ухвалення неправосудного рішення. Дана ухвала оскарженню не підлягає.

Порушення прав заявників, передбачених як ст. 38 Конституції України, так і ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права є дискримінацією заявників, що в свою чергу порушує ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції

   Домогтися прийняття остаточного рішення в нашій справі неможливо.

  Також неможливим є використати всі засоби правового захисту на національному рівні, через множинність шляхів (предметів позовів) для досягнення мети.

   Звертаємо увагу Суду на ту обставину, що оскарження  рішень суду (адміністративна справа № 826/22822/15, постанова суду від 02.10.2015 року; адміністративна справа № 826/24432/15, постанова від 03.11.2015 року; Окружного адміністративного суду м. Києва, судді  Літвінова А.В., Кротюк О.В., Мазур А.С.) у апеляційній та касаційній інстанціях не призвели би до будь-якого правового ефекту, оскільки судді керуючись політичною доцільністю і здебільшого олігархічним лобі, не в змозі, навіть при бажанні, вирішити справу справедливо.
   
   Також, звертаємо увагу на те, що в цій справі дуже складно визначити єдину процесуальну форму та напрямок захисту, що само по собі впливає на ефективність останнього на національному рівні.

   Тобто, є неможливим використати всі національні засоби повною мірою через наявність великої кількості направлень за якими можна звертатися в суд з вимогою відновлення права на участь в управлінні державними справами та припинення дискримінації заявників.

   Зазначені порушення є тотальними, а правовий захист такого права в Україні малоефективний.

   Це, передусім через те, що право на управління державними справами та випадки дискримінації цього права, надзвичайно змістовні та різнобічні у своїх проявах (право обирати, право бути обраним, право на участь у здійсненні форм прямої демократії тощо).





Вход на сайт

Запишитесь на консультацию

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

×