Вход/Регистрация

Юридические услуги Киев и Киевская область

Тел.: (063) 539-42-13, (096) 545-40-33, (095) 573-20-30
E-mail: utk2012@bigmir.net, skype: k0965454033

Воскресенье, 26 Июнь 2016 21:33

Касаційна скарга на ухвалу що зобовязує споживача сплатити судовий збір

Оцените материал
(4 голосов)
Ця справа є прикладом того, як суд, суддя тлумачить законодавство завжди на користь держави, а не громадянина. При тому, що в дійсно правовій державі є примат права людини над правом держави.
Якщо у вас аналогічне або інше юридичне питання, звертайтеся до
магістра права, юриста
ІГОРЯ КІЗІМА
Тел.: (063) 539-42-13, (096) 545-40-33, (095) 573-20-30
skype: k0965454033
...........................................................................
Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ
вул. Пилипа Орлика, 4а, м. Київ, 01043
По першій інстанції
Справа 755/16234/15-ц
Суддя Чех Н.А.
По апеляційній інстанції справа №22-ц/796/7425/2016
Суддя Оніщук М.І.

позивач (касатор)  Кізіма Ігор Віталійович
02090, м. Київ, вул. Празька, 3 
096-545-40-33
e-mail: r.net

  відповідач
інші засоби зв’язку невідомі
Київська міська рада
вул. Хрещатик, 36, Київ, 01044
інші засоби зв’язку невідомі

Київська міська державна адміністрація
вул. Хрещатик, 36, Київ, 01044
інші засоби зв’язку невідомі
Публічне акціонерне товариство «КИЇВЕНЕРГО»
пл. І.Франка, 5, м. Київ, Україна, 01001


Касаційна скарга
на ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 02 червня 2016 року справа №22-ц/796/7425/2016

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.03.2016 року мені відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись з рішенням, я подав апеляційну скаргу, яку було залишено без руху (через те, що я не сплатив судовий збір), а потім повернуто апелянту.

Вважаю, що суд апеляційної інстанції не справедливо, протиправно, грубо порушуючи як права споживача, так і процесуальне законодавство, відмовив у праві на апеляційний перегляд справи.

Я, як позивач і споживач, громадянин України не зобов’язаний сплачувати у даній справі судовий збір.

Аргументація:

1. При подачі позову до суду першої інстанції, я судовий збір не сплачував, оскільки суд першої інстанції правомірно керувався при цьому ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору.

2. В мотивувальній частині ухвали від 22 квітня 2016 року суддя Оніщук М.І., глузує не лише з позивача (апелянта), а з всієї юриспруденції (якщо так можна висловитися). Він не знайшов нічого ліпшого, ніж мотивувати необхідність сплати судового збору для споживача як посиланням на ухвалу суду Верховного суду в іншій справі. Однак, у нас не прецедентна система права, і рішення вищих судів не є джерелом права.

3. Також, аргументуючи необхідність сплати судового збору споживачем, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 22 квітня 2016 року посилається, на те що до даних правовідносин (правовідносин між споживачем і надавачем послугом/виробником «мною та «ПАТ «Київенерго») спеціальним закон є ЗУ «Про судовий збір». А це в корні не вірно, оскільки спеціальним законом у данному випадку є саме ЗУ «Про захист прав споживачів», яким одним з видів захисту передбачено звернення до суду і звільнення при цьому від сплати судового збору. Оскільки це одна з основоположних гарантій захисту прав споживача.

4. Також, мою позицію підтверджує висновок, викладений у п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», згідно якого оскільки стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, статтею 14 Закону України від 01 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», статтею 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 22 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів».

А от вже керуватися відповідною практикою та роз’ясненнями вищих судів, які викладаються у формі постанов Пленуму є обов’язком для суддів нижчих інстанцій. Що не було зроблено судом апеляційної інстанції.

5. Окремі норми ЗУ «Про судовий збір» є неконституційними, оскільки суперечать основному закону Конституції України з огляду на наступне. Пленум Верховного Суду України у п.1 і 2 постанови 9 від 01.11.1996р. “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя дав судам такі роз'яснення: "1. Відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.22 Конституції закріплені в ній права і свободи людини й громадянина не є вичерпними.

2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.”

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 3 ст.9 ЗУ «Про судовий збір» кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

Проте відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Крім цього відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституцією України не передбачено випадків, у яких право на судовий захист може бути обмежене. Разом із цим відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Крім цього Конституцією України не передбачено фінансування судів з інших джерел окрім, як за рахунок Державного бюджету України.

За таких обставин встановлений ЗУ «Про судовий збір» порядок фінансування судів не відповідає нормам прямої дії Конституції України, у неконституційний спосіб обмежує право на судовий захист та перекладає обов'язок утримання судів і забезпечення їх функціювання на громадян України, що є неконституційним оскільки порушує порядок, встановлений Конституцією України.

З огляду на вищенаведене несплата судового збору не є підставою для відмови у наданні судового захисту шляхом оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, право на яке гарантується ст.55 Конституції України.
Отже, вимога до громадянина сплатити судовий збір, як умова отримання судового захисту своїх прав, суперечить ст. 8, 22, 55, 64, 130 Конституції України.

За таких обставин не сплата судового збору відповідно до ст. 8, 55, 64, 130 Конституції України не може бути підставою для відмови у праві на судовий захист.

6. Саме з вказаного вище я вважаю, що й за подачу цієї скарги я звільнений від сплати судового збору. Окрім того, відмова мені у розгляді цієї скарги з мотивів не сплати судового збору, буде означати, що суд вирішив питання фактично по суті ще до розгляду скарги і оцінки поданих в ній обґрунтувань. Що є протиправним, оскільки право на звернення до касаційного суду гарантується як Конституцією України (зокрема ст. 55), так і ЦПК України (зокрема ст.ст. 13, 324).
І саме тому я клопочу перед судом про обов’язковий розгляд скарги по суті.

Враховуючи викладене вище у шести пунктах мотивування цієї скарги
ПРОШУ:
розглянути скаргу по суті;
скасувати ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 02 червня 2016 року та від 22 квітня 2016 року (справа №22-ц/796/7425/2016) і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Додатки:
Для касаційної інстанції: завірені мокрими печатками ухвали суду апеляційної інстанції від 22.04.2016 та від 02.06.2016 року.
Для відповідача та третіх осіб: копія касаційної скарги 4 екз. копії ухвал апеляційної інстанції від 22.04.2016 та від 02.06.2016 року.

21.06.2016                                                                   Кізіма І.В.

Вход на сайт

Запишитесь на консультацию

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

×