Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%PM, %28 %796 %2017 %18:%Апр

О признании права собственности на земельный участок в Шевченковском суде Киева

Оцените материал
(1 Голосовать)

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 03 лютого 2011 р. Постійна комісія з питань земельних відносин, містобудування та архітектури Київської міської ради листом № 29/281-102 повідомила позивача щодо повторного розгляду 30.11.2010 р. та підтримання проекту рішення Київради про передачу земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1. Проте, на пленарному засіданні УІ сесії Київради 23.12.2010 р. вищезазначене рішення не набрало голосів. Протягом 2011-2015 р. та 2016 року відповідач не вирішував питання щодо передачі позивачу земельної ділянки, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 було вчинено всіх необхідних дій. Для оформлення ж права власності на будинок та споруди, його необхідно ввести в експлуатацію, а для цього необхідно отримати документи, що підтверджує право власності чи право користування земельною ділянкою.


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    22 лютого 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

                                  головуючого судді                 Юзькової О.Л.

                                  при секретарі                              Голопич Н.Р.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в  м. Києві у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання права власності на житловий (садибний) будинок, господарські (присадибні) будівлі і споруди на АДРЕСА_1,

                                                                  ВСТАНОВИВ:

    

     Документи, які підтверджують право позивача на користування земельною ділянкою не видаються відповідними органами, але за ОСОБА_1 може бути визнано право власності на збудований нею житловий будинок, інші надвірні будівлі, які зареєстровані Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна 30.06.2015 р.. що розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1 з метою подальшого його введення в експлуатацію та належного оформлення права власності на земельну ділянку. Зважаючи на викладене позивач просить суд визнати право приватної власності ОСОБА_1 на одноквартирний (садибний) житловий будинок, літера «А», площею 88,5 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами: сарай літ. «Б» 9,0 кв. м.,; госп. Блок літ. «В» 7,2 кв.. м.; літня кухня літ. «Г» 28,3 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

     В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив задовольнити. Просив врахувати під час розгляду справи, що продовж 2006 - 2017 років позивач виконав усі законні вимоги щодо набуття права власності на земельну ділянку і в судовому порядку підтвердити право власності ОСОБА_1 на одноквартирний (садибний) житловий будинок.

     Представник відповідача заперечував в судовому засіданні щодо задоволення позову. Пояснив, що питання про визнання права власності на житловий будинок не належить до компетенції  Департаменту. Київська міська рада рішення про передачу земельної ділянки позивачу не приймала. В розумінні вимог чинного законодавства ставити питання про визнання права власності можливо лише до КМР. За таких обставин просив відмовити у задоволенні позову.

     Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

     Як свідчать матеріали справи, 03.06.2015 р. на замовлення ОСОБА_1 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна було складено технічний паспорт на одноквартирний (садибний) житловий будинок літера «А» площею 88,5 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами: сарай літ. «Б» 9,0 кв. м.,; госп. блок літ. «В» 7,2 кв.. м.; літня кухня літ. «Г» 28,3 кв. м., що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивач просить визнати право власності на вищенаведені споруди, збудовані ОСОБА_1, зважаючи на те, що відповідач протягом 2006-2017 років ухиляється від надання документів на земельну ділянку, що унеможливлює введення будинку в експлуатацію та оформлення права власності і на земельну ділянку.

Відповідно до приписів ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Як свідчить відповідь Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 30.01.2017 р., за даними відповідача Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1.

Відповідь аналогічного змісту було надано на запит суду відповідачем і за дорученням Київської міської ради.

Пленум ВССУ від 30.03.2012 р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) у п. п. 14,16 відповідно роз»яснив, що

на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК). (п. 14 Постанови). Позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам. (п. 16 Постанови).    

     За положеннями ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

     Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про порушення під час будівництва відповідних норм і правил, як не було встановлено доказів зворотного.

     З іншого боку за положеннями ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема,  розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

     Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

     Позов ОСОБА_1 пре»явлено до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

     В судовому засіданні представнику ОСОБА_1 роз»яснено положення чинного законодавства України, які стосуються наслідків заявлення вимог до особи, яка не має відповідати за позовом.

     Клопотання про заміну відповідача, залучення Київської міської ради в якості співвідповідача від позивача, в порядку ст. 33 ЦПК України, не надходило.

     За таких обставин, зважаючи на заявлені вимоги, беручи до уваги ту обставину, що суд не має права перебирати на себе повноваження сторони, суд вважає за можливе відмовити у задоволенні позову.

     Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 88 ЦПУК України.

     Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 376 ЦК України, суд -                

                                                                   ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

          Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

     Рішення суду набирає законної сили в разі пропущення вищезазначених строків або якщо його не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суддя

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×