Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%PM, %30 %817 %2017 %18:%Апр

Про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Оцените материал
(1 Голосовать)
Позивачі звертаючись в січні 2016 року до суду з вищевказаним позовом обгрунтовували свої вимоги тим, що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 після смерті свого батька ОСОБА_11 успадкували в рівних частках належну останньому 1/2 частину будинку АДРЕСА_1. Рішенням Київської міської ради від 28 січня 1999 року «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків та господарських будівель» ОСОБА_10. та ОСОБА_7 передано у спільну приватну власність земельну ділнку АДРЕСА_1 площею 0,1000 га для обслуговування належних їм на праві спільної часткової власності житлового будинку, господарських будівель і споруд.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА

 

 

Справа № 753/758/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/196/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ                                УКРАЇНИ

 

16 березня 2017 року колегія суддів судової палати  по розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва  в складі

головуючого: судді                                                           Білич І.М

суддів                                                                                 Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі                                                                     Горбачовій І.В.

за участю:  

            представника позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5                               представника відповідача                                      ОСОБА_6                      

             розглянувши в відкритому  судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Київської міської ради, ОСОБА_7; ОСОБА_8, третя особа: приватний нотаріус ГерасименкоНаталія Миколаївна про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

 

в с т а н о в и л а :

 

Рішенням Київської міської ради від 8 липня 2010 року «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслугоування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва» (підпункт 4.1) було внесено зміни та доповнення до додатку рішення від 28 січня 1999 року, а саме: виправлено описку в імені ОСОБА_10 та зазначено, що земельна ділянка передається у спільну часткову власність. На підставі вищевказаного рішення Київської міської ради від 8 липня 2010 року ОСОБА_10 та ОСОБА_7 було видано державні акти на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 0,1000 га, по 1/2 частині кожному.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 9 жовтня 2014 року, частково зміненим рішенням апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2014 року, скасовано підпункт 4.1 пункту 4 рішення Київської міської ради від 8 липня 2010 року «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслугоування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва» та визнано недійсними і скасовано державні акти на земельні ділянки, видані ОСОБА_10 та ОСОБА_7 Під час ухвалення цих судових рішень судами було встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 отримали земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 0,1000 г, у спільну сумісну власність у порядку приватизації, а їх частки у праві власності на цю земельну ділянку повинні визначатись пропорційно до їх часток у праві власності на будинок АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_10 - 3/4 частини, а ОСОБА_7 - 1/4 частина.

За життя ОСОБА_10 склав заповіт, відповідно до якого 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 заповів дочці ОСОБА_3, а 1/4 частину житлового будинку та 1/4 частину земельної ділянки за вказаною адресою - дочці ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер. ОСОБА_10 за життя виконав вимоги закону щодо оформлення на своє імя права власності на належну йому частку земельної ділянки, а його дочки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 успадкували відповідні частки у земельній ділянці по АДРЕСА_1. Проте скасування у судовому порядку його державного акта на землю унеможливлює видачу спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину (земельну ділянку) за законом.

Посилаючись на вказані обставини, просили визнати за ОСОБА_4 право власності на 7/32 частин, а за ОСОБА_3 - на 14/32 частин земельної ділянки загальною площею 0,1000 га по АДРЕСА_1, кадастровий № НОМЕР_1, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

 

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року позов було залишено без задоволення.

 

Не погоджуючись з рішенням суду представник позивачів подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі. Вказуючи при цьому, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Зазначаючи крім іншого, що Рішенням V сесії VI скликання Київської міської ради від 08 липня 2010 року №1248/4686, яким внесено зміни в рішення Київської міської ради від 28.01.1999 року №116-2/217, на підставі підготовленого Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації проекту рішення Київської міської ради, була допущена технічна помилка, що у подальшому і стало причиною видачі незаконних державних актів на право власності на земельну ділянку.

Державний акт на землю, який у подальшому був скасований рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.10.2014 року, був виготовлений через 15 років після того, як земельна ділянка була передана у власність спадкодавцю та був лише документальним підтвердженням факту передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_10

 

У судовому засіданні представник позивачів  ОСОБА_3. ОСОБА_4 - ОСОБА_5 підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_7 не  визнав апеляційну скаргу, та заперечував проти її задоволення.

На час розгляду справи в апеляційному суду  відповідач ОСОБА_8 померла ( ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть  серії НОМЕР_2 від  16.06.2016 року). З заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 згідно даних  нотаріально посвідченої спадкової справи звернулися: позивачі по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4  та  відповідач ОСОБА_7

Враховуючи, що зазначені спадкоємці є всі  учасниками судового процесу, судом апеляційної інстанції не вирішувалося питання щодо залучення їх до участі в справі як правонаступників після смерті відповідача.

Приватний нотаріус КМНО Герасименко Н.О. не з'явившись у судове засідання надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

 

Колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

 

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення осіб що з'явилися до суду,  перевіривши матеріали справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

 

Суд першої інстанції  відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог вказував на те, що встановлені рішенням Апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2014 року та рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 9 жовтня 2014 року (у незміненій апеляційним судом частині) обставини мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи, і вказаними рішеннями було встановлено, що 3/4 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 не були частиною спадкової маси після смерті ОСОБА_10 То відсутні правові підстави для визнання за його спадкоємцями права власності на цю земельну ділянку у порядку спадкування.

 

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Згідно ст. 213 ЦПК України Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути  законним і обґрунтованим.

Законним є рішення яким, суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Звертаючись до суду з позовом  позивачі вказували на те, що після смерті свого батька ОСОБА_10 вони успадкували в рівних частинах належну йому  частину будинку АДРЕСА_1. Відтак, згідно із свідоцтвами про право на спадщину за заповітом від 8 серпня 2014 року, ОСОБА_4 є власником 7/32 частин, а ОСОБА_3 - 7/16 частин будинку АДРЕСА_1.

 

Рішенням Київської міської ради від 28 січня 1999 року «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків та господарських будівель» ОСОБА_10. та ОСОБА_7 передано у спільну приватну власність земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0,1000 га для обслуговування належних їм на праві спільної часткової власності житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Київської міської ради від 8 липня 2010 року «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслугоування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва» (підпункт 4.1) було внесено зміни та доповнення до додатку рішення від 28 січня 1999 року, а саме: виправлено описку в імені ОСОБА_10 та зазначено, що земельна ділянка передається у спільну часткову власність. На підставі вищевказаного рішення Київської міської ради від 8 липня 2010 року ОСОБА_10 та ОСОБА_7 було видано державні акти на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 0,1000 га, по 1/2 частині кожному.

 

Згідно рішення Апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2014 року та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 9 жовтня 2014 року у незміненій апеляційним судом частині, які було залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа від 1 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були задоволені частково.

-         визнано  недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_7 на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0, 1000 га розташовану по АДРЕСА_1;

-         визнано  недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_10ОСОБА_7 на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0, 1000 га розташовану по АДРЕСА_1;

 

Колегія суддів  вважає, що судом першої інстанції при постановленні рішення не було взято до уваги те, що  за правилами ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній  справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено  ці обставини.

 

Звертаючись з позовом позивачі просили визнати  за ОСОБА_4 право власності на 7/32 часток земельної ділянки загальною площею 0, 1000 га розташованої по АДРЕСА_1 в порядку  спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10.

Та визнати за ОСОБА_3  право власності  на 14/32 частки земельної ділянки загальною площею 0, 1000 га розташованої по АДРЕСА_1 в порядку  спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10.

З посиланням на те, що визнання в судовому порядку недійсним та скасування виданого спадкоємцю ОСОБА_10 державного акта на право власності на земельну ділянку, робить неможливим видачу його спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину на успадковану ними земельну ділянку.

 

Враховуючи що  підставами  розгляду даної справи є посилання на  обставини, які виникли  вже після зазначених вище рішень суду, а саме виходячи з прийнятих ними рішень щодо визнання недійсними та скасування державного акту на право власності  на земельну ділянку, то суд першої інстанції помилково  послався  на положення ст. 61 ЦПК України  як підставу відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

 

Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування висновків суду щодо відмови у задоволенні вимог позивачів.

Як вбачається із матеріалів справи після  вступу в законну  силу рішень Апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2014 року та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 9 жовтня 2014 року у незміненій апеляційним судом частині, яким  було визнано  недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на Ѕ частину земельної ділянки ( кожному) загальною площею 0, 1000 га розташовану по АДРЕСА_1, що вказує на  відсутність  підстав набуття права власності в порядку спадкування у позивачів, так як  правовстановлюючий документ  щодо підтвердження права власності  на земельну ділянку спадкодавця відсутній.

Відповідно до  ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали  спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки  у зв'язку  з прийнятими рішеннями щодо визнання недійсним та скасування державного  акту на землю, вважається, що земельна ділянка перебувала в користуванні спадкодавця, то за  ч.ч. 2, 3 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить  право власності або право користування  земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Отже набуття позивачами  права власності на земельну ділянку можливо на загальних підставах   відповідно до Земельного Кодексу  України.

А відтак позивачі, як власники будинку  в порядку спадкування мали  можливість у визначений  ЗК України порядку вирішити питання  щодо  передачі у власність  земельної ділянки на який розташована  їх власність  - будинок.  І лише у разі відмови  органів державної влади  у встановленому законом порядку звернутися за захистом порушених прав до суду.

У ході розгляду справи  позивачами не було надано доказів на підтвердження звернення до органів державної влади з зазначених вище підстав.

   Враховуючи, що судові рішення не можуть підміняти  рішень  державних органів,, то колегія суддів вважає звернення  позивачів   з  позовними  вимогами  про визнання права власності  в порядку спадкування є передчасними з зазначених вище підстав.      

 

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

 

                                                                   в и р і ш и л а :

 

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

 

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року змінити в частині правового обґрунтування висновків суду.

У іншій частині рішення залишити без змін.

 

Рішення набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом  двадцяти днів.

 

            Головуючий:      

 

             Судді:

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×