Вход/Регистрация

Юридические услуги Киев и Киевская область

Тел.: (063) 539-42-13, (096) 545-40-33, (095) 573-20-30
E-mail: utk2012@bigmir.net, skype: k0965454033

Четверг, 08 Июнь 2017 13:21

Про стягнення боргу

Оцените материал
(1 Голосовать)
ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеною позовною заявою про стягнення боргу, в якій просить стягнути на свою користь з ОСОБА_2 суму в розмірі 156737,00 грн., зазначивши, що 19.05.2009р. між сторонами укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу 114300,00 грн., що на день підписання договору становить 15000,00 доларів США, з зобов'язанням відповідача повернути таку ж саму суму до 19 серпня 2009 року, однак відповідач у вказаний строк взяті на себе зобов'язання не виконав, борг за договором позики не погашено.

РІШЕННЯ

Іменем України

 

           14.11.2013                                                                                               м. Київ

 

 

                   Деснянський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарях судового засідання Лондкевич Т.А., Кавун І.М., Фацул М.В., Сивенко В.В., Гищак Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

 

В С Т А Н О В И В:

Також позивач зазначив, що п. 1 договору позики передбачено кінцевий строк повернення позики 19.08.2009р. та у разі, якщо позивальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, тому позивач вважає, що загальна сума боргу відповідача за договором позики, станом на момент подачі позову, складається з основної суми боргу в розмірі 114300,00 грн., суми індексу інфляції в розмірі 32150,00 грн., 3% річних в розмірі 10287,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги про стягнення боргу підтримав, позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач звернувся до нього з проханням позичити гроші в сумі 15000,00 доларів США, що на день укладення договору становила 114300,00 грн., які він отримав від позивача.

За попередньою згодою позивача, відповідач приніс договір позики, зміст якого у позивача сумнівів не викликав, окрім п. 13, в якому йшлося про нотаріальне посвідчення даного договору, який позивач запропонував викреслити з одночасним підписом про це, після досягнення взаємної згоди щодо істотних умов договору, сторони його підписали. Позивач також пояснив, що пунктом 5 даного договору передбачено, що сума боргу має  повертатися рівними частинами по 38100,00 грн. Щомісячно, починаючи з другого місяця після укладення договору, проте відповідач гроші не повернув, наголосивши, що підписи на договорі зроблені власноручно за взаємною згодою сторін, без жодних протиріч щодо змісту та форми договору. Позивач вважає договір дійсним, що відповідає чинному законодавству, твердження відповідача, що він не підписував договір є спробою уникнення від відповідальності за невиконання зобов'язання.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги про стягнення боргу не визнав, відповідач наддав пояснення, в яких зазначив, що не звертався до позивача з проханням позичити гроші, не отримував від позивача гроші, не підписував договір безпроцентної позики грошей, від зустрічей не ухилявся, бачився з позивачем на зустрічі випускників, номер телефону не змінював, не отримував від позивача листів та дзвінків. Крім того зазначивши, що договір безпроцентної позики юридично безграмотний, п. 12 не має сенсу та однозначного тлумачення, тому що фраза не закінчена, виключення п. 13 абсурдно, тому що сторони договору повинні мати по одному екземпляру договору, а не тільки займодавець та нотаріус, подібні договори складаються виключно нотаріусами та оформлюються виключно нотаріусами на спеціальних бланках, не виконані умови п. 14, а саме договір не завірений нотаріально, ось чому відповідач його не підписував, з 2002р. всі підписані документи відповідач скріплює печаткою.  

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 19.05.2009р. між сторонами був укладений договір безпроцентної позики грошей, відповідно до умов п. 1 якого, позивач передав у власність, а  відповідач прийняв 114300,00 грн., що на день позики складає 15000,00 доларів США за курсом НБУ, з зобов'язанням повернути таку ж саму суму до 19 серпня 2009 року включно.

Відповідно п. 2 Договору безпроцентної позики грошей від 19.05.2009р., сума позики прийнята в повному обсязі від позикодавця позичальником до підписання цього договору.

Стягнення боргу через суд в Києві

Відповідно п. 5 Договору безпроцентної позики грошей від 19.05.2009р., сума позики повертається рівними частинами по 38100 гривень щомісячно, починаючи з другого місяця після укладення цього договору.

Відповідно п. 14 Договору безпроцентної позики грошей від 19.05.2009р., цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За нормою ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

          Судом також враховуються вимоги ч. 2 ст. 1046 ЦК України, згідно з якою договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, за своїми ознаками договір позики є реальним, отже вважається укладеним з моменту передання грошей, що виступають предметом зазначеного договору.

Так, закон вимагає від позивача надання суду доказів моменту передання грошей.

При цьому позивачу слід довести, що сторонами виконані умови п. 14 Договору безпроцентної позики грошей від 19.05.2009р., тому що за його змістом, цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.

Зазначених обставин позивач не довів, чим не виконав вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підтвердження укладення Договору безпроцентної позики грошей від 19.05.2009р., відповідно умов п. 14 даного Договору, доказів нотаріального посвідчення даного Договору позивачем не надано.

На підтвердження укладення Договору безпроцентної позики грошей від 19.05.2009р., відповідно умов ч. 2 ст. 1046 ЦК України, доказів передання грошей за даним Договором позивачем також не надано.

Стягнення боргу, захист від стягнення через суд в Києві

Суд установив, що момент передання грошей сторонами не визначений.

Зі змісту пояснень позивача вбачається, що відповідачем від нього отримані грошові кошти у вигляді 15000,00 доларів США, що не відповідає змісту п. 1 Договору безпроцентної позики грошей від 19.05.2009р. та вимогам позовної заяви, де зазначено, що позивач передав відповідачу 114300,090 грн.

Позивач не надав будь-яких доказів моменту передачі грошей в розмірі 114300,090 грн. або 15000,00 доларів США, як зазначено в нотаріально посвідчених поясненнях, не визначив дійсні родові ознаки предмета договору, надавши пояснення, які не відповідають змісту п. 1 Договору безпроцентної позики грошей від 19.05.2009р., тим самими не довівши момент передання грошей, які є предметом даного договору.

За таких обставин суд вважає, що Договір безпроцентної позики грошей від 19.05.2009р. не свідчить про фактичну передачу коштів відповідачу та не є належним та допустимим доказом існування між сторонами боргових зобов'язань на зазначену позивачем суму.

Посилання позивача на наявність у нього оригінала договору безпроцентної позики грошей від 19.05.2009р. на думку суду, не є доказом, який би доводив факт укладення договору позики та не мають правового значення по суті заявлених вимог, оскільки позивачу слід було спочатку виконати вимоги п. 14 Договору безпроцентної позики грошей від 19.05.2009р. та закону, про які зазначено вище, і лише після цього звертатись до відповідача з вимогою про стягнення боргу.

Отже, сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошей не породжує у майбутньому обов'язку позичальника повернути обумовлену угодою суму грошей, тому вимоги позивача безпідставні, необгрунтовані та передчасні.

Згідно п. 5 даного Договору сума позики повертається рівними частинами по 38100 гривень щомісячно, починаючи з другого місяця після укладення цього договору.

Однак, згідно умов п. 14 даного Договору цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.

Всупереч вищезазначеним вимогам, позивачем не надано доказів укладення договору Договору безпроцентної позики грошей від 19.05.2009р. шляхом його нотаріального посвідчення. Окрім того, не визначений та не доведений момент передачі грошових коштів, з якого договір позики вважається укладеним відповідно ст. 1046 ЦК України, що в сукупності підтверджує те, що даний договір між сторонами  не є укладеним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Стягнення боргу, захист від стягнення через суд в Києві

Суд вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин існування між сторонами боргових зобов'язань на підставі укладення, в розумінні положень ст.ст. 1046,1047 ЦК України, договору позики.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами, суд вважає, необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки являються похідними від позовних вимог про стягнення боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі, за їх безпідставністю, оскільки позивачем не надано належних доказів на їх підтвердження.
Стягнення боргу, захист від стягнення через суд в Києві

Відповідно до ст. 88 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки в позові відмовлено.

На підставі ст.ст. 10, 11, 15, 16, 60, 208, 526, 625, 627, 628, 629, 1046, 1047 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57, 60, 61, 84, 88, 209, 212-215, 218, 292, 294 ЦПК України,

 

В И Р І Ш И В:

                   У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.

                   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

 

 

                                       Суддя                                                                                                                                             Петріщева І.В.

Вход на сайт

Запишитесь на консультацию

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

×