Вход/Регистрация

Юридические услуги. Представительство ваших интересов

Viber 096-545-40-33
Telegram 096-545-40-33, [email protected]


%PM, %17 %850 %2012 %19:%Нояб

Про визнання матеріалів документації із землеустрою достатніми для укладення договору оренди земельної ділянки

Оцените материал
(0 голосов)
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2012 (суддя Б. Гриняк) позов про визнання матеріалів документації із землеустрою, виготовлених на земельну ділянку площею 0,40га достатніми для укладення Договору оренди земельної ділянки та укладення Договору оренди земельної ділянки на основі проекту договору - задоволено частково. Позовні вимоги в частині укладення Договору оренди земельної ділянки на основі поданого позивачем проекту Договору -задоволено. В задоволенні позовних вимог щодо визнання матеріалів документації із землеустрою, виготовлених на земельну ділянку площею 0,40га достатніми для укладення договору оренди земельної ділянки між Міжгірською сільською радою та ПП " Владар" -відмовлено.

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 

"22" червня 2012 р.                                                                                    Справа № з-21/128-12/52-18/106  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ПП "Владар"на постанову від 10.04.2012 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі№ з-21/128-12/52-18/106 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПП "Владар"доМіжгірської сільської радипровизнання матеріалів документації із землеустрою, виготовлених на земельну ділянку площею 0,40 га в с. Міжгір'я Богородчанського району, достатніми для укладення договору оренди земельної ділянки між Міжгірською сільською радою та ПП "Владар" і укладення договору оренди земельної ділянки на основі проекту договоруза участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

 

ВСТАНОВИВ:

 

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2011 (судді В.Овечкін, Є. Чернов, В. Цвігун) справа направлялася на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2012 (суддя Б. Гриняк) позов про визнання матеріалів документації із землеустрою, виготовлених на земельну ділянку площею 0,40га достатніми для укладення Договору оренди земельної ділянки та укладення Договору оренди земельної ділянки на основі проекту договору - задоволено частково. Позовні вимоги в частині укладення Договору оренди земельної ділянки на основі поданого позивачем проекту Договору -задоволено. В задоволенні позовних вимог щодо визнання матеріалів документації із землеустрою, виготовлених на земельну ділянку площею 0,40га достатніми для укладення договору оренди земельної ділянки між Міжгірською сільською радою та ПП " Владар" -відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 (судді Т. Бонк, С. Бойко, М. Желік) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2012 скасовано в частині задоволення позовних вимог про укладення договору оренди земельної ділянки на основі поданого позивачем проекту договору. В цій частині прийнято нове рішення, яким в позові про укладення договору оренди земельної ділянки на основі поданого позивачем проекту договору відмовлено. В решті, рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, ПП "Владар" - позивач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 та залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2012. Вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано приписи ст. 123 ЗК України та не дотримано вимог ст. 101 ГПК України.

 

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.          

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

 

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2011 апеляційним судом встановлено наступне.

29.12.2001 між ПП «Інсбрук»та ПП «Владар» укладено договір купівлі-продажу виробничих приміщень (недобудованих) типу «Ангар», які розміщені за адресою: с. Міжгір'я, Богородчанський район, Івано-Франківська область.

ПП «Інсбрук»на час укладення договору купівлі-продажу не володіло документами про встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Рішенням Міжгірської сільської ради від 02.09.2004 ПП «Владар»надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки площею 0, 40 га. та дозвіл на вибір і обстеження земельної ділянки площею 0, 25 га. Станом на час розгляду справи ПП «Владар»проведена інвентаризація земельної ділянки і виготовлено документацію землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки.

Позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки площею 0, 40 га в с. Міжгір'я Богородчанського району.

В постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2009 у справі №8/240 за позовом ПП «Владар»до Міжгірської сільської ради про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки з правом викупу, зазначено, що за наслідками перевірки дотримання вимог земельного законодавства ПП «Владар», проведеної 11.04.2007 державним інспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель у Івано-Франківській області, винесено постанови №№ 29, 30 від 24.04.2007, якими до ПП «Владар»застосовано штрафні санкції за порушення вимог земельного законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельної ділянки площею 0, 25 га та використання під викупленими приміщенням столярного цеху та виробничими приміщеннями земельної ділянки площею 0, 40 га за відсутності правовстановчих документів.

Предмети спору у справах № 8/240 та у даній справі не є ідентичними, оскільки предметом спору у справі № 8/240 є зобов'язання вчинити певні дії, а саме зобов'язання Міжгірської сільської ради укласти договір земельної ділянки з правом викупу, в той час коли предметом спору в даній справі є вимога укладення договору оренди земельної ділянки на основі поданого позивачем проекту договору. Також в цих справах предметом спору є різні за розміром земельні ділянки, а саме у справі № з-21/128 - земельна ділянка розміром 0, 40 га, а у справі № 8/240 - земельна ділянка розміром 0, 75 га, включаючи земельну ділянку 0, 40 га.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.2008 у справі №8/240, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2009, і яке набуло законної сили, відмовлено в позові ПП «Владар»до Міжгірської сільської ради про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки з правом викупу.

Прокурором Богородчанського району було пред'явлено ПП "Владар" позов про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0, 79 га, яка належить до прибережної захисної смуги річки Луква і на якій здійснено самочинне будівництво промислових споруд без дозволу інспекції ДАБК. Даний позов рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2007 р. у справі № П-10/261 задоволено. Судами апеляційної та касаційної інстанцій, вказане судове рішення залишено без змін.

ПП «Владар»зверталось до Міжгірської сільської ради з позовом про визнання права власності на об'єкти незавершеного будівництва. Суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення такого позову. Зокрема, судами встановлено, що земельна ділянка, на якій знаходяться спірні об'єкти, належить до комунальної власності, розпорядження якою здійснює Міжгірська сільська рада. Також судами встановлено, що Міжгірська сільська рада дозволу на будівництво спірних споруд на цій земельній ділянці не надавала. Ні ПП «Владар», ні ПП «Інсбрук»не є власниками ділянки. Відтак, у своїй постанові від 16.07.2009 р. у справі № 12/17 Вищий господарський суд зазначив, що суди підставно визнали спірні об'єкти самочинним будівництвом, а відповідно до ч. 2 ст. 375 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Щодо вимоги про визнання матеріалів документації із землеустрою, виготовлених на земельну ділянку площею 0, 40га в с. Міжгір'я Богородчанського району достатніми для укладення договору оренди земельної ділянки між Міжгірською сільською радою та ПП «Владар», то апеляційний суд дійшов висновку, що така вимога не підлягає задоволенню з тих підстав, що нормами чинного законодавства України, зокрема ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України, які встановлюють способи захисту прав та інтересів, не передбачено такого способу захисту, як визнання матеріалів документації із землеустрою, виготовлених на земельну ділянку достатніми для укладення договору оренди земельної ділянки.

 

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Порядок передачі земельної ділянки в оренду врегульовано ст.ст. 123,124 ЗК України.

Зокрема, ст. 123 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Між тим, апеляційним судом встановлено, що рішенням Міжгірської сільської ради від 02.09.2004 ПП «Владар» лише надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки площею 0, 40 га. та дозвіл на вибір і обстеження земельної ділянки площею 0, 25 га. Окремого рішення про надання земельної ділянки в оренду ПП "Владар" Міжгірською міською радою не приймалося.

До того ж апеляційним судом правильно зазначено, що зобов'язавши орган місцевого самоврядування - Міжгірську сільську раду, укласти договір оренди земельної ділянки в примусовому порядку, місцевий суд порушив виключну, передбачену Конституцією України, компетенцію органів місцевого самоврядування на здійснення права власності від імені українського народу на управління землями.

Заявляючи вимоги про укладення договору оренди земельної ділянки на основі проекту договору, позивач не врахував право ради самостійно вирішувати питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду.

За таких обставин, апеляційним судом обґрунтовано скасовано рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2011 в частині задоволення позовних вимог про укладення договору оренди земельної ділянки на основі поданого позивачем проекту договору та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про укладення договору оренди землі.

 

Доводи скаржника про те, що до спірних правовідносин має бути застосовано приписи ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України колегія суддів до уваги не приймає з огляду на таке.

Апеляційним судом досліджено судові рішення у справі № 12/17 та встановлено, що спірні об'єкти, розташовані на земельній ділянці площею 0, 40 га в с. Міжгір'я Богородчанського району є самочинним будівництвом, а відповідно до ч. 2 ст. 375 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

До того ж, 29.12.2001 між ПП «Інсбрук»та ПП «Владар»укладено договір купівлі-продажу недобудованих виробничих приміщень. Ні ст. 120 ЗК України, ні ст. 377 ЦК України не встановлено порядок переходу земельної ділянки у зв'язку з переходом права власності на об'єкти незавершеного будівництва.

Зазначене вище виключає застосування ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України до спірних правовідносин.

 

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що апеляційним судом порушено приписи ст. 101 ГПК України, а саме: додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Так дійсно, до апеляційної скарги Міжгірська міська рада додала рішення Міжгірської міської ради від 20.05.2008 №22-1/2008; від 20.08.2008 №22-2/2008, які не досліджувалися місцевим судом. При цьому, апелянт не обґрунтував неможливість їх подання до місцевого суду.

Однак, дослідження вказаних доказів не вплинуло на прийняття рішення по суті, так як апеляційний суд дійшов обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання укладення договору оренди землі на підставі інших доказів, наявних в матеріалах справи.

До того ж, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що вимога про визнання матеріалів документації із землеустрою, виготовлених на земельну ділянку площею 0, 40га в с. Міжгір'я Богородчанського району достатніми для укладення договору оренди земельної ділянки між Міжгірською сільською радою та ПП «Владар», не підлягає задоволенню з тих підстав, що нормами чинного законодавства України, зокрема ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України, які встановлюють способи захисту прав та інтересів, не передбачено такого способу захисту, як визнання матеріалів документації із землеустрою, виготовлених на земельну ділянку достатніми для укладення договору оренди земельної ділянки.

 

Касаційна скарга певною мірою зводиться до тлумачення фактичних обставин справи. Скаржник не згодний з висновками апеляційного суду та просить касаційний суд надати іншу правову оцінку доказам, наявним в матеріалах справи, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції, встановлені ст.1117 ГПК України.

 

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права. Підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115 , 1117 , 1119 , 11111 ГПК України ,? Вищий господарський суд  України, ?

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу приватного підприємства "Владар" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 у справі №з-21/128-12/52-18/106-без змін.

 

Головуючий, суддяВ. Овечкін     Судді:Є. Чернов      В. Цвігун

Вход на сайт

Задайте вопрос юристу

Нажмите на изображение, чтобы его изменить

Задайте вопрос прямо сейчас и получите быстрый ответ.

Срочная юридическая консультация, экспресс-анализ дела - 300 - 900 грн.

Viber 096-545-40-33

Telegram 096-545-40-33

[email protected]

simpleForm2
×